Розділ 14 Шаль

 Джон залишив дівчину й подався у імператорський палац. Сьогодні, перед зустріччю з Теріл, він домовився переговорити з Фінленом та Шальом, на рахунок поєдинку принца. Тоді він зустрів у будинку Шаля, який на емоціях сказав, що поєдинок відбуватиметься завтра на світанку. 

 Джон уже прибув в замок, попередив слугу підготувати великі імператорські трибуни для поєдинку. Й нарешті прийшов повідомляти самого принца. 

 -Рен, поєдинок відбуватиметься завтра на світанку, рано-вранці. 

 -А Шаль не перестає мене дивувати. - Коморен сидів в кріслі роздивляючись важливі папери. - Спершу він пропадає на три роки, а потім як ні в чому не бувало повертається й робить поєдинок. Зі мною, Джон! Ох, але цікаво, що він придумав на цей раз. 

 -Навіть не здогадуюсь, Рен, отже завтра тобі потрібно прокинутись о четвертій. Я вже змінив розпорядок твого дня на завтра. Я можу йти? 

 -Чекай, Джон, позмагаєшся зі мною сьогодні ввечері в саду? 

 -Звичайно. - Після цих слів юнак вийшов з кабінету.

 Так просто пішла, а що тепер робити? Дівчина вирішила походити коридорами, де немає людей. Все ж їй не хотілось, щоб хтось знову переслідував її. Їй згадались ті тяжкі слова сестри, напружений діалог з батьком. Чому усе так важко? Так це означало, що Теріл все ж має магічні здібності, так? Дівчина не сильна в різних розумних термінах, але мана, це щось схоже на магію. 

 Їй потрібно у всьому розібратись, тож Теріл поринула в роздуми. Отже Фанні кожної ночі крала ману, ну магію, Теріл, все збіглось. Зрозуміло чому дівчина прокидалась безсилою. Звідси випливає й те, що мана людини напряму впливає на її самопочуття. Але що то за чоловік, Теріл погано запам'ятала як він виглядав… він ще й був обернений спиною... 

 Несподівано почало темніти, Теріл подумала, що вже можна виходити з темних коридорів. Можна вийти. Але що це? Тут немає виходу, кожен її крок був в кайданах темряви, вона не могла вибратись звідси. Повітря почало не вистачати, що це, темні коридори ставали якимись жахливими, Теріл стало страшно, вона подалась бігти від темряви. 

 Зненацька вона врізалась в якусь постать. Це був на голову вищий чоловік:

 -Що ви робите тут, в такій темноті? 

 -Перепрошую… - Дівчина підняла свої блакитні очі і блимнула ними на парубка, на вигляд він був трохи старшим за Теріл. Фіолетовіі очі, таких дівчина ще ніколи не бачила. Довге білосніжне волосся й така ж біла шкіра. Він дивно дивився на Теріл, ніби знав її, ніби когось впізнав в ній. 

 -Чим я можу вам допомогти, пані? 

 -Не слід себе перенавантажувати… 

 -Ні, я все ж допомогу вам, пані, ви дуже схвильовані. 

 -Будь ласка, заберіть мене звідси, мені дуже страшно. 

 -Що сталось? 

 -Тут похмуро, а я вперше в такому місці, тут дуже мало повітря, тут мало простору… 

 -Ходіть за мною. - Теріл не вагаючись попрямувала за юнаком, у якого як виявилось дуже швидкий крок, тож дівчина ледь встигала бігти за ним. 

 Зовсім швидко вони опинились на світлій широкій вулиці. 

 -Я дуже вам вдячна, дуже! - Теріл вже готова була йти, але її зупинив низький голос. 

 -Пані, ви одна? В таку темряву? 

 -Так?… 

 -Не схоже щоб з вами усе було добре. 

 -Ні, я більше не попрошу вашої допомоги, я й так забагато витратила чужої помочі сьогодні. 

 -Ну ви що, пані, мені за ласку допомогти вам. 

 -Ні, ні, це лишні клопоти, щиро дякую вам, пане. 

 -Ну якщо вам й справді не потрібна моя допомога, тоді чи можу я дізнатись ваше ім'я? 

 -Теріл. 

 -Теріл… Є у мене така знайома… Теріл?! - юнак здивувався, ніби знав дівчину, але дівчина не знала його. 

 -Щось не те? 

 -Ні, ні, все гаразд. Я Шаль. 

 Після цих слів вони розійшлись. Теріл добралась до фонтанів, вони такі неймовірні! Вода дуже гарно переривалася вночі. Серед дзеркальних крапель дівчина побачила власне відображення. 

 Шаль пішов чимдуж, чому Теріл - саме вона? Чому Теріл не може бути якась некрасива клуша? Він стільки років робив зло тій дівчині, а вона так щиро дякувала йому за незначну поміч. 

 У ту мить, коли дівчина дивилась на нього своїми кришталевим очима, щось в його грудях забігало швидше, вічі метались повсюди, невзмозі вивчити глибини її очей. 

 Й аура у неї найсвітліша, яку тільки він бачив. Так, Шаль Їль може бачити аури людей, саме тому і рахується чи не найсильнішим магом імперії. Він кинув поєдинок Коморену - наслідному імператору, допомігши, можливо, наймогутнішій дівчині, яка не усвідомлює власної сили. Що з ним? Зовсім недавно він з легкістю говорив як саме Фанні має забирати ману у Теріл, а сам тільки що покірно допоміг їй? 

 Ні, йому потрібно знайти цю дівчину, й власноруч забрати одразу усю її ману, й не важливо як вона буде себе почувати! Він холоднокровний маг, а зараз не зміг розібратись з комахою на своєму шляху? 

 Він попрямував за Теріл. Чорт-зна де носить це дівчисько. І де вона? Була дві хвилини тому прямо тут, і куди вона пішла тільки? Ну от, тільки з нею познайомився, а вона вже почала його дратувати!

 Ніби люди кажуть, що пішла вона до фонтанів, ну що ж і Шаль туди ж. 

 Біля фонтанів, як виявилось її не було, але що там? Прямо біля темного коридора Шаль помітив дві постаті. Теріл, і ще хтось? Якийсь чоловік? 

 Шаль одразу ж підійшов ближче, схоже цей чоловік причепився до дівчини. Незнайомець тримав леді за руки, не даючи змоги втекти. 

 -Що ви тут робите? 

 -А вам яке діло? Йдіть собі далі! 

 Шаль схопив руки чоловіка, той почав брикатись й видавати дивні звуки. Діло йшло до бійки. 

 -Благаю, просто відпустіть містера Брута. 

 -Пані, ви певні? Ви знаєте його? 

 -Так, але відпустіть його, нехай втече, лише не бийте його… Благаю! Нехай тікає. 

 Шаль пустив містера Брута і той щось бурчочи собі під ніс втік. 

 -Що сталось, пані? 

 -Ну от, ви знову мені допомогли. Це мав би бути мій майбутній чоловік, але розумієте, я не хочу виходити за нього заміж.