Розділ 11 Зібрання стихій

 Коморен одягнув шовкову сорочку, прикрашену золотими нитками на манжетах, зверху увіковічився накидкою на одне плече, багряно червоного кольору. Весняний сад зустрів принца ніжним ароматом різних рослин. Слуги готували карети та коней. Небо було чистим - так голубіло… так, як ті сині очі. Рожеві пелюстки нагадують персикові губи. Коморен зловив одну своєю рукою,а потім ніжно відпустив її за східним вітром. 

 Зненацька, біля нього опинилась королева, він навіть не помітив як вона підійшла. Вона поставила руку йому на плече:

 -Якщо втечеш і цього разу… -королева закашлялась й принц одразу підхопив її за руку. 

 -Не втечу, Ваше Величносте, не втечу.

 Королева усміхнулась Коморену, втомлені золоті очі дивились на нього. Йому не хотілось щоб королеві ставало ще гірше. 

 Ось карети вже готові, королівські персони сіли у передостанню. Перед ними їхали озброєні лицарі, ззаду також. 

 Ось Коморен їде разом із матірю. Королева одягла пишну оксамитову сукню та білі лляні рукавички. Волосся заплетене у темний із сірими пасмами королівський пучок, зверху якого виблискувала корона. 

 -Ваше Величносте, виглядаєте сьогодні чарівно. 

 -Дякую, Коморене, ти хоч і сказав впевнено що не втечеш, проте цього разу я взяла вдвічі більше королівських гвардійців, ти ж помітив, чи не так? - звичайно він це помітив, але це нідочого, адже сьогодні юнак дійсно почуває на собі відповідальність. Якщо не за майбутній престол, то за королеву, що як з нею щось станеться? Можливо, якщо він буде поруч, тоді зможе уникнути смерть королеви на коронації? 

 Отож дорогою до головного будинку магічних стихій нічого не відбувалось, там зберігались численні артефакти, а в головній залі якраз і проходило зібрання. 

 Королева та принц урочисто вийшли з карети, члени магічних стихій вже стояли біля входу. Усі вони посторонились та вклонились імператриці Фіраллі ІІ та Коморенові. Вони урочисто війшли у величезні двері із чистого темного дуба та пішли коридором, слідом увійшли й усі решта по мірі значимості: Фінлен Їль, дивно, проте без свого брата, а далі родина Де'мпла, Кавісса, її кузен, рідний брат, батько та мати. 

 Гвардійці відкрили двері й у світлий зал зайшли усі. За довгий стіл спершу сіли принц і імператриця на свої місця почоту, слідом і решта. Важкі двері гримнули і імператриця почала свою промову:

 -Доброго дня усім. За менше ніж рік, я владнала морські конфлікти з Філадельфією, отож це означає що ми й надалі зможемо викуповувати в них різні магічні об'єтки. Одразу ж хочу подякувати тобі, Фінлен Їль, розкажи, які успіхи досягла армія за цей рік. 

 Фінлен одразу встав, одягнений він був як військовий головнокомандувач, з численними нагородами, на голові красувався головний убір, під яким виднілось короткопідстрижене білосніжне волосся. Тоді Фінлен вклонився та мовив:

 -Ваша Величносте, імператорська армія уже взяла під контроль крижаний схід. - Їль зняв кудлату шапку та поставив її на стіл, вона, мабуть, якраз таки й була зі сходу. Тоді усі побачили його біле волосся, яке було дуже коротке- Війська поки що відпочивають, але незабаром ми візьмемось за Джирмі. Це сусіднє королівство, у якому як, кажуть, надзвичайно великі поклади золота. 

 -Це надзвичайно добре Фінлен, проте де ж твій брат? Я хотіла і з ним перемовитись. - відповіла імператриця. 

 -Ваша Величносте, нажаль мій брат думає, що зможе перемогти наслідного принца… - усі тут же поглянути на Коморена, той же просто сидів в розкішному кріслі та ледь здвигнув брову, - Вибачте, Ваша Високосте, я ледь втримав його вдома. Здається Шаль забагато на себе узяв, ще раз перепрошую за мого брата, Ваша Високосте, Ваша Величносте, надіюсь ви зможете пробачити його, я постараюсь щоб наступного разу він прийшов без усіх його безглуздих намірів… 

 -А я б, гадаю, спробував. - Єхидно глянув він на Фінлена. Усі тут же поглянути на принца, стояла мертва тиша. - Ваш брат дійсно вважає що сильніший за мене? Це можна перевірити. Влаштуйте нам зустріч десь на цьому тижні. 

 Усі із здивуванням дивились на нього. Невже дійсно нічого робити, як битися з дивним братом Фінлена? Імператриця зі здивуванням глянула на сина і навіть з деякою злістю.

 -Г-гаразд, Ваше Високосте, я передам Шалю. - Фінлен вклонився та здивовано сів назад у крісло. 

 Що ж, імператриця вирішить цю проблему після зібрання. 

 -Отож, які успіхи робить родина Де'мпла? 

 -Ми поставили земляну оборону на границі імперії разом із моїм племінником. - Вклонився батько Кавісси. - моя дружина та донька - поглянув він на Кавіссу, що не зводила погляду з принца - оживили декілька загублених полів, врожай не втрачає оберти. Ми - Де'мпла працюємо на благо імперії. 

 -Це просто дивовижно, цього року зібрання будуть особливими та частішими, оскільки скоро наслідний принц посяде на трон. А за умов посяде він лише одружившись. Тому нікому не секрет, що принц Коморен зовсім скоро обручиться з прекрасною Кавіссою. - поглянула імператриця на дуже радісну Де'мпла, що неначе сяяла від щастя й закоханим сірим поглядом дивилась на принца, той же в свій час безрадісно дивився в даль. Ще злічені тижні й він буде змушений вийти не по коханню. Звичайно Коморен розумів що не знаходиться у баладі про принцесу, де має право вибирати свою дружину, але… Він ніби майже змирився з Кавіссою, якби ж не ті кляті блакитні очі! 

 Коморен би не супротивлявся якби не Теріл, ця золотоволоса незнайомка, що заставляє його серце битись дужче й та, про яку він майже нічого не знає. От би зараз приїхати до Сауз Німфеїв й за пустими балачками дізнатись про неї усе. Ще ні одна дівчина не підкорювала так кронпринца, просто з одного погляду - блимнувши своїми очима. А що як вродою вона вдалась, а по характеру так взагалі трон хоче захопити? Юнак же ж зовсім її не знає. Що як вона знала, що Коморен - наслідний імператор, а це все було маскування. Що як сім'я Сауз Німфеїв спеціально все спланувала? 

 Коморен одразу насторожився, це можна було побачити по його очах. Чому він - майбутній правитель так легковажно й просто віднісся до Теріл? Ну от, знову спіймав себе на думці що думає про неї. Між ними все-одно нічого не вийде, менше місяця й він буде мати наречену, а тоді й зовсім трішки і весілля.