Розділ 4 Чоловіки такі безсоромні!

  Усі зайшли та взяли по келиху шампанського окрім батька Теріл.

  -Батьку, чому ви не берете бокал? –поглянула на нього Теріл.

  -Ой, ви чуєте мене Джорджина книче.

  -Хіба? Я не чую нічого–відповіла Теріл здогадуючись що батько хоче втекти залишивши її на одинці з цим чоловіком.

  -Хе-хе, справді, люба? У тебе, мабуть, проблеми зі слухом, ну що ж шкода, так шкода… -почав віддалятись він з усмішкою. –а ви там між собою поговоріть...Погомоніть.

  -Кхем, що ж містере Бруте, ем, ми могли б… поговорити. –не знала що сказати Теріл.

  -Ви не задоволені?

  -Ні. З чого ви це узяли? 

  -Тоді чому на вашому обличчі жодного разу не появилось усмішки? –нахилився він трохи на стіл.

  -Не знаю, останнім часом я просинаюсь уже втомленою.

  «Не останнім часом, а впринципі завжди»-Подумала собі Теріл. Й справді кожного ранку на неї нападає втома. 

  -Що ж, зі мною ви завжди просинатиметесь щасливими. –поглянув він на її відкрите декольте.

  -Кхм, -дівчина трохи припідняла верх сукні і прикрила його своєю рукою ніби поправляє її. –що ж, містере Ане Бруте, давайте поговоримо на іншу тему.

  -Як бажаєте, міледі, -відірвав він свій невихований погляд і приступив до шампанського.

  -Погода сьогодні прекрасна, правда ж?

  -Мг, а це правда що ви помрете у своє наступне день народження?

  -Так, можна ми про це також не будем розмовляти, мені це нагадали усі, кого я сьогодні бачила.

  -Так, так, мені просто цікаво ви помрете в день народження чи раніше? Як це буде відбуватись? Ви через це ходите похмурі, бо не хочете так швидко помирати? Чому ви маєте померти? Який сенс одружуватись комусь на вас, якщо ви так швидко… -невстиг договорити Брут, як його перебили аплодисменти. Співрозмовники тут же подивились на виновника такої бурної реакції. Це була Фанні, яка вправно демонструвала свої неймовірні вміння. Вона сіла на стілець, а потім вимовивши магічні слова, стілець здійнявся і дівчина почала кружляти по усьому залу. –які ж неймовірні сили у вашої сестри, певен ви такі ж обдаровані. –Теріл промовчала, зненацька, стілець зупинився прямо біля них, Фанні встала поправляючи піддоли сукні.

  -Вона не наділена магією, -промовивши це, Фанні узяла собі келих шампанського і вперто вилізла на стіл, кинувши на підлогу усю башню з бокалів. Дівчина підняла келих вище голови і мовала, -за тебе, моя люба сестричка! –зробивши ковток вона зістрибнула зі столу притримуючись за руку містера Брута, який одразу ж поставив її леді. –А за бокали, милі гості ви не хвилюйтесь, -поглянула вона на розгублені лиця гостей, -Літ! –Усе що розбилось піднялось в повітря та всі скельця знову з’єднались між собою і знову вибудовались у елегантну вежу.

  -Вау, це просто неймовірно! –ще дужче зааплодували гості. Дівчина влаштувала справді шоу, зібравши на собі усі погляди. 

  -Ваша сестра хоч і старша, проте саме ви виглядаєте скромніше та розсудливіше. –Звернувся містер Ане до Теріл, після того як Фанні знову занурилась в скупчення людей, створюючи біля себе коло в центі якого сама і стояла.

  -Це, мабуть, через те що вона завжди усміхається, у мене ж немає сил на це, тому я завжди ходжу із серйозним лицем. Та й сама Фанні більше розмовляє з людьми, а я... 

  Містеру Бруту знову закортіло вилупитись на прекрасні форми дівчини. Й справді, у Теріл тонка талія, пишний б’юст, гострі плечі, добре виділені лопатки та ключиці, дівчина худа, але не занадто, ноги стрункі та довгі (звичайно під сукнею цього видно не було), на лиці красується рожевий рум’янець, який витончено підкреслює її білизну обличчя.  Звичайно дівчині не сподобався цей безглуздий вишкірливий погляд. Тому як і першого разу вона вдала що поправляє декольте. Цього разу нахабу це не зупинило і він безцеремонно ухвалював її відкриті плечі. Дівчині прийшлось піти на крайній метод. Вона з підлоба глянула на містера Брута. Неаби як. А особливо. Хвилі почали вирувати буревіями у океані, який заполонив погляд дівчини. Її сині очі у той момент робилися могутніми та владними, не даючи нікому дивитись на неї, ще в дитинстві під цим поглядом покіри ніхто довго не витримував. Як і сподівалась чоловік тут же відвів свій погляд і боячись подивитись на неї промовив:

  -Не бажаєте вина? –не чекаючи відповіді зразу попрямував до іншого столу. -Я піду візьму.

  Дівчина хоч і не любила насилля, була делікатною особою, проте докірливі погляди завжди кидала тим, хто докучав їй. Як добре що вона навчилась цьому погляду у свого батька. 

  Теріл цього вечора вже не надіялась про якісь зустрічі, а наоборот молилась, щоб до неї ніхто не приклеївся. На її превелике щастя усе сталось як вона і бажала. Всі подальші дві години аж до покинення маєтку гостями вона прогулювалась садом. На диво їй більше не ставало холодно, тому дівчина в комфорті провела вечірній час. Вона була дуже замислена на тому де ж її магія?

  Куди не підеш усюди магія, ось і в неї повинна вона бути. Хіба ж ні? Якщо ж прокляття не розімкнулось, тоді вона не повинна одружуватись на похабних панах, у яких в головах лише одне на думці. Проте сьогодні вона зустріла і джентельмена. Він лише раз поглянув на неї в повний зріст і те, для того щоб швидко вивчити її. Увесь інший час він не зводив погляд з її глибоких очей та інколи дивився на її золоті локони. Їй було приємно та безтурботно спілкуватися із Комореном. На вигляд йому 20. Чіткі та гострі риси лиця, статура спортивна, одразу видно що він займається спортом - вцілому у прекрасній формі, та ще й пальто на плечі накинув. Дівчина рукою провела по плечах де мало бути пальто, але ні, його не було. Де ж воно могло бути? Тепер галантний Коморен їй нізащо не пробачить таку невихованість. А що він мав пробачати? Він подарував Теріл пальто без надії його повернення. Але ні, Теріл також галантна дама, а за усіма правилами етикету: слід віддавати незнайомцям їхні речі.