За день до Аукціону вона тримала посилку від Вільдера. Щасливо уміхнувшись вона пройшла всередину своєї маленької квартирки і пройшла в кімнату у якій стояло лише невелике старе ліжко, шафа і дзеркало у якому майже неможливо було щось побачити. Скло було дефіцитним матеріалом у всьому Аердавні.
Делайт швидко відкрила коробку і ледве змогла стримати свій захват. Також вона знайшла записку від Вальдера і її обличчя знову осяяла усмішка.
"Для найчарівнішої леді, яка буде супровуджувати мене на Аукціоні. Дякую за надану честь"
- Вальдер як завжди, це мені честь випала бути в стосунках із самим головою цього міста.
Вона обережно вийняла дорогу вечірню сукню, тканина якої була легка на дотик, так само знайшла прикраси і взуття, яке було складене в окремі коробки.
- Вона занадто гарна для цього жалюгідного місця, - прошепотіла вона сумно.
Цікаво хто йому її передав?
Делайт обережно одягнула сукню і покрутилася в кімнаті.
- Це просто невимовно чарівно. Відчую себе мешканкою Верхнього міста, хоча б на той період, поки буде Аукціон, - захоплено прошепотіла вона.
Все відбудеться завтра, а сьогодні її сон вперше був спокійний.