Завдання 2. Чи існує життя назовні?

Мідноволосий чоловік пройшов у його кабінет як до себе додому, впав в крісло навпроти, де його вже чекало віскі. 

- Давно не бачилися, брате, - криво всміхнувся він, хоч це й не можна було побачити. 

- Не думав побачиити тебе у списку учасників. 

- Мені стало цікаво чому ти завжди береш у цьому участь і вирішив податися сам. 

Вальдер спохмурнів. Він знав чому він справді це робить. 

- Каллі вперто не хоче звертати увагу на такого красеня як ти?

- Все через тебе, - холодно відповів він. 

- І через це я у боргу перед тобою. Я знайду відповідь на будь-яке твоє питання. 

Він опустив голову на руки і задумався. Цікаво, може запитає щось про Каллі, чи про його роботу і чому не може стати наступником? Але питання брата здивувало. 

- Чи існує вихід за купол? 

- Тобто? - не зрозумів Вальдер. 

Навіщо взагалі комусь виходити туди, його аж пересмикнуло від спогадів. Невимовна спека від якої можна було задихнутися, вічна спрага, недостача запасів, створення куполу було справжнім порятунком. Брат народився вже тоді, коли вони опинилися тут. 

- Як так сталося, що магія не врятувала цю реальність? Я вже народився тут, але ти ще знаєш про життя за куполом, чи не так? 

- Я ж пояснював тобі, - тихо прошепотів він. 

Який жах там творився. І ти хочеш взнати як вийти звідси? - прошипів він розлючено. 

- Так, - відповів він твердо. 

Не ми єдині, хто створили таке місто, не ми останні хто змогли вижити. Я хочу вийти з цієї клітки. 

Вальдер не витримав, завжди ідеально зберігав спокій, але зараз відчув розлюченість. 

- Дурень, от хто ти. Дейв, ти що не розумієш наскільки це небезпечно. 

- Розумію і знаю як ти хвилюєшся за мене, але у будь-якому випадку ти маєш дати відповідь, якщо хочеш і надалі контролювати кожен мій крок, - холодно відповів він. 

- Твоя правда, - Вальдер постарався знову повернути втрачену рівновагу. 

Сів назад в крісло і зітхнув. 

- Ключ до виходу лежить в лабораторії або в кабінеті Долліани. Я не знаю, що він являє собою. Ми пройшли у вже готове створене місто, після того як певна кількість людей ввійшло, нас накрив купол. 

- А що сталося з тими людьми, що залишилися зовні?

- Для них були створені інші міста. Але знаєш що цікаво брате? 

- Вони відразу були розподілені за статусом, правильно? Не було жодного поділу пізніше, як нам говорили. 

- Так і є. Спочатку це пояснювало тим, що так краще розділити місто. 

- А насправді? 

- Вигода. Ось і все. Тому так, інші міста існують, але краще навіть не варто шукати їх. Це небезпечно. 

- Мені не місце тут, біля тебе я так і залишуся твоєю тінню, твоєю ідеальною охороною. 

- А як же Каллі, ти так просто підеш? - натиснув на єдине слабке місце брата. 

- Я не думаю, що потрібен їй. 

- А я думаю, що ти помиляєшся, - закінчив Вальдер. 

Відповідь ти отримав, але я думаю, що за цей час ти повинен постаратися зблизитися з нею і зрозуміти, що справді тобі потрібно і можливо вже на наступний рік отримаєш бажане. Все ж ти повинен виграти інакше ніяк. 

Він кивнув. 

- Дякую, брате

- Я завжди тут, щоб допомогти тобі. 

Двері за ним зачинилися, Вальдер продовжував дивитися туди, навіть коли той вже точно вийшов. Хоч би його брат не натворив нічого зі своєю дивною мрією.