Розділ 3. Я хочу знати правду.

Теодор Вуж 

Вони завершили ефір і покинули студію. Біля виходу Тео наздогнав Алісію і притримав її за руку.  

- Ліссі, зачекай на мене. Що було в тому листі, що ти так спохмурніла, - схвильовано запитав він.

- Це було так помітно, - вона обернулася до нього, подивившись злякано.

Будь - яка помилка може коштувати їй роботи.

- Ні, тільки мені. Але це ж був він?

- Ти про що? – вдавано нерозуміючі запитала вона.

- Твій колишній чоловік, так?

- Тео, будь ласка, не лізь в моє життя, - втомлено посміхнулася вона.

- Алісія, ти знаєш наскільки важливою людиною для мене є. Тому я не можу просто спостерігати.

Вона зітхнула, от чому їй так не пощастило з напарником, це ж потрібно було, щоб він закохався в неї і скільки разів вона б йому не відмовляла він все одно залишався для неї вірним другом. У них навіть було парі, що якщо Тео вгадає переможця вона буде з ним.

Так жодного разу за все знайомство і не виграв.

- Можна хоча б підвести тебе додому, що як цей божевільний справді тобі щось зробить? - схвильовано запитав він. 

Алісія скривилася її історія була обманом, щоб можна було спокійно жити в середньому місті, це був єдиний вихід, щоб втекти з Нетрів.

І те що вона сказала було частковою брехнею. І Альберт написав їй що досі пам’ятає про неї, але єдиний день коли вони могли зустрітися був Аукціон.

Колись вона пообіцяла, що навіть вирвавшись далі вона не забуде його. Та так як жити в середньому місці було важко вона все ж дозволяла Тео допомагати їй, особливо дивлячись на те, що її Каміла легко спілкувалася з ним, а не як з іншими незнайомими людьми. Алісії було жахливо від того, що вона використовувала таку чудову людину, але таке життя.

- Не думаю, Альберт залишився у Нетрях і немає доступу сюди, - з легкою посмішкою збрехала вона. 

- У будь-якому випадку я хотів би провідати Камі, ти ж не заборониш мені, - хитро посміхнувся він, добре знаючи, що вона не зможе йому відмовити. 

І ми обов'язково поговоимо в дорозі. 

- Я ж пояснила. 

- Справді? Я нікому не розповім твою справжню історію, Ліссі, ти ж добре знаєш як я ставлюся до тебе, - він проникливо подивився на неї. 

- Добре я скажу правду від початку і до кінця, все ж я не мала права використовувати тебе, Тео. 

Він мовчки відкрив перед нею двері нейрофлайера, вона довго звикала до цього дивного літаючого транспорту, який був доступний лише в середньому місті. 

Тео ввімкнув панель керування і вони піднялися вверх.