Спостерігачі. Єва і Ітан

Дівчинка дванадцяти років зручно вмостилася на великому білому дивані. У її руках був пульт і вона швидко переключала канали, щоб встигнути вчасно. 

Відшукавши потрібний, вона завмерла зосередившись на екрані. Її улюблене шоу «Шлях до вершини» розпочиналося сьогодні ввечері. 

Класична заставка і ось з’явилися ведучі шоу. Час настав.

- Я не запізнився, Єво, - до неї підійшов старший брат і вона з усмішкою вказала йому на місце біля себе.

- Ні Ітане, ти якраз вчасно.

Брат поставив її улюблене морозиво на стіл і вона вдячно подивилася на нього, а потім знову повернулася до шоу.

- Як ти думаєш, хто виграє. Я ставлю на те, що це дівчина.

- Чоловік.

Це їхнє класичне парі, яке вони укладають кожної гри.

- Якщо я виграю, брате, тоді ти повинен будеш відвести мене на екскурсію у свою лабораторію.

- Єво, це конфіденційна інформація і відвідувати це місце можуть лише працівники або мер нашого міста Долліана.

- Знаю, - засмучено схилила голову вона.

- Я спробую, але нічого не зможу обіцяти, - не міг протистояти погляду сестрички.

- Дякую, - міцно обійняла його.

Ти найкращий брате, - яскраво всміхнулася вона.

А тоді вражено подивилася на екран, де Алісія не менш здивованим тоном сказала.

- Цього року правила змінилися і тепер гравці будуть мати просто порядковий номер. Побачити анкети можна буде лише починаючи з дванадцяти гравців, до того часу всі вони будуть носити спеціальні маски, які не дозволять впізнати їх.

-  Що! – здивовано прокричала вона, як мабуть і всі інші спостерігачі і глядачі.

Як таке може бути?

Вона не знала, що відчуває. Захват чи нерозуміння? До чого тепер готуватися? 

- А вечір перестає бути нудним, - з таємничою посмішкою проговорив Ітан.

І навіть якщо брат знає, він нічого їй не скаже. Тому продовжувала з цікавістю спостерігати за тим як все змінюється.