Троє товаришів (казахська казка)

Може, було це, а може, ні, - здружилися, кажуть, колись і побратались козеня, ягня й теля. 
Одного разу подивилося козеня на далеку гору та й каже :
-Братове, а хто з вас бачив, як сонце ввечері за горою ховається? 
-Я бачив, - сказало ягня. 
-І я бачив, - сказало теля. 
-То давайте, - запропонувало козеня, - підемо втрьох і розвідаєми, де ж усе-таки ховається на ніч сонце. 
І того ж дня друзі потай втекли із стада. 
Ось ідуть вони степом. Нелегкий шлях, але до гори все ближче та й ближче. Радіють друзі. Раптом перед ними арик. Як дістатисяна той берег? Козеня й каже:
-Нічого, пепестрибнемо!
-Я боюсь, - сказало ягня. 
-І я боюсь, - сказало теля. 
-Ех ви, мбоягузи, - сміється козеня. - А ось я ні чого не блюсь
Розігналося козеня і враз перестрибнуло на другий берег. 
Плигнуло за ним і ягня, - добре плигнуло, тільки заднє копитце замочило. 
Потупцювало, Потупцювало на місці тея, - нічого не вдієш, і собі плигнуло. Плигнуло - та шубовсь у воду! Ледь-ледь незахлинулося. Друзі за вуха витягнули. 
Козеня й каже:
-Ми тебе, телятко, від смерті порятували. Тепер ти маєш віддячити нам за послугу. Підвезти нас на спині до гори. 
Сіли верхи на телятко пустуни, їдуть, посміхаться. 
Минуло небагато часу. Замекало жалібно теля:
-Важко мені. Я вам не верблюд. Довезу до каменя, що біліє попереду, а то годі. 
Доїхали до каменя, а це зовсім не камінь - якийсь мішок на землі валяється. Туго-туго чимось напханий. Напевно, якийсь мандрівник загубив свою поклажу. Розв'язали мішок, а в мішку чотири звірячі шкури: барсова, чедмежа, вовча й лисяча. 
-Непогана знахідка, знадобитися, - сказало козеня. 
Пішли далі вже з мішком. Ось уже гора майже поряд, рукою подати. Під горою стоїть біла юрта. А в юрті шум і намір, пісні і дзвін домбри. Постояли мандрівники, перезирнулись і - що буде, те буде! - відчинила двері.
Бачать: у юрті бенкет їде. Барс кумис п'є, товстий ведмідь халву смокче, сивий вовк борсука уминає, руда лисиця на добрі грає та приспівує:
-Тринди-тринд, домбра моя! 
Зараз ми одна сім' я. 
Завтра - знову вороги:
Кожен шкуру бережи! 
Всунулися в юрту наші мандрівники і завмерли біля порога: відразу докумекали, що потрапили у біду. А звірі як побачили нежданих гостей, то й очиська у них спалахнули: така ласа вечеря їм прямо до рота їде! Підморгнула лукаво лисиця хидакам і, облизнулась, привітно заторохтіла:
-Ласкаво просимо, дорогі гості! Сам аллах послав вас на наш святковий бенкет. Сідайте якнайближче до вогнища, дітки. Зараз ми вас почастуємо... А поки що чи не зіграєте ви нм на добрі, чи не потіште пісенькою? 
Ягня похнюпилось - і мовчить. Теля позадкувало - і теж мовчить. Тоді козеня і каже:
-Давай-но сюди домбру! Проспіваю вам і зіграю. 
І вдарило воно по струнах:
-Тринди-тринд, добра моя! 
Хай не жде ведмідь добра. 
Барса ми не боїмися, 
І ведмедя престалого,
І лисицю перуду, 
Й вовка ми не боїмося, 
Як накинемося втрьох, 
Не врятує їх і бог! 
Слухають звірі - що за ухвала пісенька! 
-Та хто ви такі? - закричав барс. 
-Ми - мисливці степові, - відповідає козеня. 
-А куди йдете? - заревів ведмідь. 
-Несемо товар на базар. 
-А який у вас товар? - прошамкав вовк. 
-Звірячі хутра. 
-А де ви їх узяли? - дзявкнула лисиця. 
-З ваших родичів зняли, - каже козеня і витрушує з мішка всі чотири звірячі шкури. 
Закам'яніли зуба і розбійники від страху, потім заявили кожен по-своєму і дременули хто куди. 
Три побратими залишилися в чужій юрті хазяйнувати. Смачно наїлися, відпочили і почали думати, що робити далі. 
Козеня каже:
-Добре, що ми цих розбійників так налякали, але погано буде, коли вони, отямившись, назад повернуться. Тоді вже ми не зберемо своїх кісток. Краще тікай о звідси додому. В рідному сдтаді ми й справді ніякого звіра не боїмось
В рідному стаді нас джигіти-пастухи нікому не дадуть скривдити. 
Недовго вмовляло козеня своїх товаришів. 
-Ти правду, брате, кажеш, - моіило ягня. 
-Правду каже він, - і теля сказало. 
І за хвилину вони вже далеко були від білої юрти, і ще далі від гори. Попереду бігло козеня, слідом за ним - ягня, а теля - позаду. 
Надвечір поспіши додому. Пастухи так зраділи, що й не кричали на них. От як усе добре вийшло. 
Одне погано: так і не дізналися троє друзів, куди ховається сонце на ніч.