Далеко за село, біля лісу, було джерельце, з якого ледве струмувала вода. Троє друзів почистили його і зробили криничку. У цю мить вийшла з лісу дивовижної краси дівчина з довгою косою, у вінку з білих квітів.
-Добрий день, - привіталася вона. - Чи можна напитися води з вашої кринички?
-Напийся, - відповіли юнаки. - На те ми й викопали її.
Дівчина напилася води і сказала:
-Ви зробили корисну справу. Дякую вам від лісу, пташок, квітів, що живуть у ньому. Бажаю вам довголіття, щастя!
Друзі перезирнулись і один з них спитав:
-Скажіть, будь ласка, що то таке щастя?
-Ви самі маєте дізнатись. Через десять років приходьте на це саме місце, до цієї кринички. Якщо ви доти не знатиме, що таке щастя, я розповім вам.
Через десять років троє друзів знову зустрілися біля кринички.
-Коли ми розлучилися, - почав перший, - я потрапив до одного міста, учився і став лікарем.
-А чи знає ти, що таке щастя? - спитали його друзі.
-Знаю. Я лікував хворих і бачив, які вони були щасливі, коли до них знову повернулося здоров'я. Я був щасливий, що міг допомогти іншим.
-Я, - мовив тихо другий, дуже багато подорожував і брався за різні роботи. Працюючи чесно, відчував, що іншим даю користь. І я бувщасливий.
-А ти? - звернулися друзі до свого третього товариша, що залишився в селі.
-Я орав ниву. Вона родила жито і пшеницю. Багато людей мали що їсти. Я бачив, що моя праця не пропала марно. І був щасливий.
Усі троє замовкли.
У цю мить зовсім несподівано з'явилася та сама дівчина.
-Рада, що ви отримали слова і зустрілися, - сказала вона. - Я чула ваші розповіді. Ви правильно зрозуміли, що таке щастя.