Лисичка-суддя (Українська народна казка)

Двоє котиків веселих добули собі хитромудро грудочку сиру. Одбігали з ним подалі й почали радитися, як його краще поділити. Та ще й поділитися так, щоб не було кривди ні тому, ні тому, -- щоб якраз по правді рівнесенько розділити.

Один котик і каже:

-Давай поділимо отак, поперек! 

А другий каже:

-Ні, розділимо краще вздовж! 

Отак і сперечатися. Коли це біжить лисичка. Побачила вона котиків, угледіла грудочку сиру, зупинилась та й питає:

- А що тут у вас таке? Про що сперечаєтеся? 

-Так і так, - розкажуть котики, - ось не знаємо, як нам краще поділити грудочку сиру. 

-Е, - каже лисичка, - це можна дуже добре зробити! Ось дайте, я вам поділю! 

Котики й додали їй грудочку сиру, щоб вона розділили. Лисичка переломала грудочку сиру надвоє, а далі й каже:

-Ні, цей шматочок - більший, треба порівняти! Та й над'їла один шматочок. 

-А тепер, - каже, - оцей більший, треба його трішки порівняти, щоб по правді було! Не можна ж, щоб котрому б із вас кривда була! 

І знов над' їла. Та так рівняла, рівняла, - то той шматочок над'їсть, то той - поки стало два зовсім маленьких шматочки. 

-Ну, -  каже лисичка, - оце ж маєте тепер уже зовсім однаковісінькі шматочки, хоч і на важний покладіть! 

-Ну, добре, - кажуть котики, - але ж ти багато нашого сиру з' їла! За що ти стільки нашого добра? 

-Як - за що?! - доказала лисичка. - А я ж вас поділила!