50.

— Ну гаразд, — затягнула Катерина, граючись із нагайкою, ніби випадково цьвохкаючи Арсена по спині та по обличчю, а насправді — із зумисною лінню тигриці перед стрибком. — У тебе щось було з тією наївною провінціалкою, на островах? Тобі ж вдалося її спокусити? Розповідай.

— Ну… — Арсен клацнув пальцями, ніби відганяючи муху.

Після її слів я раптом відчула, як щось у мені сповзло у прірву. Пальці здригнулись, а лице стало холодним, як мармур. У животі запульсувала нудота, схожа на розпач.
Ось і все… — паніка сколихнула свідомість, — якщо він скаже правду — мені кінець. І як я могла бути такою дурепою? Масажист же міг усе записувати на відео… навіть інтимні моменти замість масажу…

 А що коли це була пастка? Якщо саме Катерина найняла Арсена, коли дізналася про контракт, щоб викрити мене, спровокувати, знищити?
Я згадала рекламні буклети, випадково підкинуті в журнали.
Яка ж я довірлива. Дитя. Курча! Вона й справді хоче довести мене до зриву, до втрати дитини. А тепер — головний козир. І якщо Максим дізнається… Тільки б він не повірив… Святий Боже, допоможи мені, прошу…

Я майже не дихала. Арсен затягнув паузу — можливо, навмисне. Я чекала наступних слів свекрухи-мачухи як вирок.

— Ми були близькі… майже, — його голос був спокійний, але для мене він пролунав, як вибух, і я закрила рота долонями.

— Майже? Це як? — Катерина злегка звела брови. — Ти хочеш сказати, селючка встояла перед твоїм… шармом?

- Так.

- І ти не привіз мені жодних доказів?

— Довелося повозитися… якщо чесно, я навіть трохи нервував.

— І через що ж?

— Через Максима. Він з’являвся завжди невчасно. Але… — Арсен змовк, наче вагаючись, чи продовжувати.

— Та говори вже! — різко вигукнула Катерина, змахнула нагайкою. Та засвистіла в повітрі й глухо вдарила по дерев’яному бильцю ліжка - один із кам’яних сатирів на стіні, здавалося, скривився.

— Я торкався її… пестив її… — сказав він повільно. — А потім… вона доторкнулась до мене.

— О! — Катерина збуджено зітхнула. — І?..

— … а потім ми були разом. Повністю.

— Арсене, любчику мій… — Катерина схилилася до нього ближче, у її очах блищало щось дике, тваринне. — Хочеш сказати, що наша солодка Лариса — вагітна від тебе?

— Ні, — коротко кинув він.

Я сповзла по стіні на підлогу, ніби в мені більше не лишалося кісток.

— Ти впевнений?

— Абсолютно. По-перше, подумай сама — все сталося не більше тижня тому. А термін вагітності який?

— Ага… логічно. А по-друге?

— Я… не закінчив у ній. Стримався.

— Стримався? — Катерина здивовано скривила губи. — Це ще чому?

— Боявся.

- Боявся? - гострий каблук загрозливо здійнявся над його тілом.

- Бо якщо б вона завагітніла… це була б моя дитина. І тоді… я б не зміг її покинути. Ані її, ані малюка.

— Але ж для чого тоді існують аборти? — вона сказала це з холодною простотою, як про покупку вечірньої сукні.

— Я не дозволив би. Це… гріх.

— Гріх, — глузливо повторила Катерина. — Боже, та в тобі більше сентиментальності, ніж у дешевому любовному романі. Але добре, зрада вже була — цього досить. Якщо не спрацює те, що я задумала, я просто покажу Максиму факти. І він вижене цю недолугу селючку назад у її болото.

— А мені її шкода, — пробурмотів Арсен.

Я стисла кулаки, зціпила зуби й підвелась.

Як дійшла до машини, як їхала  — не пам’ятаю.

Сльози текли самі, змішуючись із пітливим страхом.

От і довіряй після цього людям… І як я зрадила свого рятівника? Підписала контракт, пообіцяла… А потім — впала в обійми того, хто продає своє тіло за гроші.

Арсен - звичайний проститут. Альфонс...

Все! Я скажу Максиму правду. Все сама. Перш ніж це зробить вона.

Я не хочу більше боятися. Не хочу жити у брехні.

Я думаю про дитину — саме тому і скажу…