48.

Щоб не лише бачити, а й краще чути, я обережно прочинила двері ширше й завмерла, ховаючись у півтіні.

Втім, мене й так ніхто б не помітив — те, що відбувалося в кімнаті, повністю поглинуло увагу двох людей. Катерина й Арсен... Вони були разом — тілом і диханням, у вирі забороненої пристрасті.

Я, певно, пропустила початок цієї сцени, але й те, що розгорталося переді мною зараз, було занадто виразним, щоб лишитися байдужою.

Катерина лежала на ліжку, її стрункі ноги в туфлях на неймовірно високих підборах звисали з краю, а Арсен — той самий масажист, що ще вчора ніжно торкався мого тіла — стояв навколішки перед нею. Його долоні лягли на її стегна, а обличчя — зовсім близько, зосереджене, пристрасне. Їхній зв'язок був глибоким, майже гіпнотичним — сплетення тіней, подихів і бажання.

Моє серце застрибало в грудях, мов пташка в тенетах. А ще — десь у животі прокинулася тривожна, пекуча енергія. Це було не лише збудження — це було щось більше: суміш ревнощів, обурення й майже болісної жаги.

Я дивилася, як його губи ковзають її тілом, як вона вигинається, стискає пурпурне покривало пальцями й тоне в насолоді. І попри те, що я мала би відчувати гнів — не могла. Бо ми з Арсеном не давали один одному обіцянок. І водночас — моє тіло видавало мене з головою. Я не могла відвести очей.

Що ж ти робиш, Арсене? — думала я, вловлюючи кожен його рух, кожну тінь на його обличчі. Його майстерність не змінилась — вона була тією ж, що й тоді, коли він пестив мене. Але тепер вона належала іншій жінці.

Я жадібно ловила кожну мить, хоч це й боліло. Можливо, я сподівалась дізнатись щось із їхньої розмови після... Можливо, надіялась почути правду.

Але натомість я побачила, як він ніжно підняв її руками, як вона сіла, а він, мовчки, запропонував себе. Її обличчя, повне зваби, її погляд — мов кішки, що знає собі ціну... Вона притягувала його до себе, приймала, вивчала, вміло й впевнено, без тіні сорому.

У мене на очах виступили сльози — і не від гніву, а від безсилля. Бо знала, що зараз ніколи не зможу змагатися з нею. Бо вона — жінка з досвідом, із чарами, що не пробачають невпевненості.

Я ледве стримала подих, стисла коліна, відчуваючи пульсацію бажання — таку сильну, що довелося прикрити рот долонею, аби не зронити стогін. І все ж я лишалась — мов зачарована. Потрібно було почути, що вони скажуть після. Потрібно було дізнатись, хто кому бреше, і чому Арсен був зі мною — якщо так легко належав їй.

Я боялася, що зазвонить телефон, що охоронець помітить мене, або хтось іще... Але не могла відірватись. І навіть, коли мої пальці мимоволі та несвідомо торкнулися мого тіла — в пориві нестримної жаги — я не зупинилася. Я просто хотіла відчути бодай щось, хоч краплю тієї пристрасті, яку бачу в іншій.

Та час спливав. Потрібно було втікати, йти геть - забрати телефон, зникнути непомітно. І водночас — я жадала залишитись ще на кілька хвилин. Бо Арсен і Катерина вже не просто займались коханням — це була гра. Витончена, чуттєва, захоплива до запаморочення. І я — глядачка, яка не мала права бути тут. Але була...