35.

Шамревському байдуже до мене як до особистості, – подумала я тоді. – Бо інакше він би приревнував. А так... Йому все одно, що я роблю і з ким. У його душі – суцільна темрява, емоції зникли, залишилися лише думки про гроші. Ну, ще дитина від мене йому потрібна. А мені потрібне також кохання! Я ж жива, нормальна жінка...

 Моя наївність і брак досвіду підхопили мене на крилах романтичних мрій і понесли далеко від реальності – у країну ілюзій. Щось клацнуло в голові, і відтоді всі мої ночі були, по суті, присвячені Арсену. Я засинала й прокидалась із думками про нього. І навіть коли мене обіймав Максим, я несвідомо уявляла замість нього засмаглого юнака з мигдалеподібними карими очима.

Та коли марево тануло, я починала мислити тверезо і розуміла: якщо втратити Максима – мільярдера, це буде величезною помилкою.

А раптом у мене був шанс лишитися в його житті? – думала я, озираючись і згадуючи своє сільське минуле. – Такий чоловік – вродливий, впливовий… А я віддаюся мріям про хлопця, який навряд чи щось мені може дати. Чи не простіше залишити дитину й улаштувати все так, щоб теж залишитися поруч із батьком моєї майбутньої дитини?..

Але ж цей Арсен…

Навіщо він з’явився у моєму житті?

Оце вже справжнє випробування.

Зараз або ніколи, – блискавично промайнуло в думках. Бажання відчути Арсена було вже таким сильним, що я більше не могла з ним впоратися.

Ніби почувши мої думки, він доторкнувся до мене легше, але якось інакше. Я завмерла, радіючи, що поки ще не зробила нічого, про що згодом пошкодую.

Я повернула голову і ми зустрілися поглядами. Було в масажистові щось таке... ніби він більше не боявся. У його рухах з’явилася рішучість, тіло напружилось, і я вперше відчула не лише тепло його дотиків, а справжнє живе чоловіче бажання.

Мої думки змішались. З одного боку – страх: що, як Максим раптом зайде? Що, якщо він дізнається? Розірве контракт, зневажить мене, поїде до Києва, а я залишуся без майбутнього. А якщо ще й вимагатиме грошей, а я… я ж навіть не читала договір.

А з іншого – Арсен. Чи справді я йому подобаюсь? Чи це просто його робота? А якщо й подобаюсь – що далі? Чи зможе він узяти на себе відповідальність?

Я більше не хотіла жити у невизначеності. Моя справжня ціль була проста: народити дитину заможному чоловіку, а за можливості – стати його законною дружиною. Життя з гарним, але небагатим хлопцем – це не те, до чого я прагнула. Якби у Арсена були гроші, він би не робив еротичний масаж.

Та тіло прагнуло чогось зовсім іншого - кричало нестерпно, аж доки пристрасть узагалі не заглушила голос здорового глузду.

В цю мить і Арсен зупинився, ніби роздумуючи. Його дотики були водночас несміливими й майстерними, і я відчувала, як моє тіло раз за разом охоплює все сильніша хвиля чуттєвості.

Кожен його рух – як музика, яку чує лише моє тіло.

Навіть якби нічого більшого не сталося, я вже була на вершині. Я так довго цього хотіла.

Я затремтіла. Він це відчув. Подих його став важчим, ритм – швидшим.

Я втупила погляд у рушник, що лежав поруч, намагаючись утримати себе в руках. Емоції накривали хвилею – така суміш солодкого болю й неочікуваної радості, що на очах виступили сльози.

Раніше я могла сміятись або навіть кричати від насолоди, але плакати – ніколи.

Арсен усе ще був поруч – дбайливий, впевнений, зосереджений. Його руки вивчали кожен мій рух, кожен подих. У цьому пориві – і безрозсудність, і ніжність, і шалена пристрасть. І моя власна сліпота – теж.

Я досі не знаю, що змусило його зробити цей крок. Можливо, він і сам боровся з сумнівами – адже ризикував не лише репутацією чи роботою. Максим був надто впливовим, аби дозволити собі стати посміховиськом. І якщо правда спливе на поверхню – я не знаю, чим усе це закінчиться. Він хотів від мене дитину. І точно не пробачить, якщо дізнається, що я дозволила іншому чоловікові наблизитися до мене в такий момент. Тим паче – я ще не вагітна. І якщо щось піде не так...

Коли експертиза (а олігарх, звісно, її зробить) доведе, що дитина — не від Топтаніна, мені кінець. Залишуся одна, з немовлям на руках і боргом, який мені ніколи не під силу буде повернути. Ось що чекає на мене — така буде розплата за таємне кохання.

Та чи кохала я Арсена по-справжньому? Чи це була просто пристрасть, тимчасове засліплення, що відняло глузд? Я не могла відповісти — знову й знову ступала на ті ж граблі, робила помилки, від яких боліло серце.

Його тіло злилося з моїм, спліталося, охоплювало з усіх боків — я ще не бачила його обличчя, не зазирнула в чорні, оксамитові очі, не торкнулася губами уст, але вже відчувала захоплення, подібне до ейфорії.

Рухи були глибокі й неквапні, умілі дотики викликали хвилі легкого, ледь помітного тремтіння, яке спалахувало в мені, наче срібні зірки на новорічному небі чи легкі коливання крилець колібрі над пелюстками.

Навіть незручність пози нас не зупиняла — але Арсен, здається, захотів змінити все. Він упевнено перевернув мене й обережно опустив на підлогу, сам опинився наді мною. Його вуста торкалися мого тіла з ніжністю, а я вперше змогла побачити його так близько, відчути кожну лінію, кожен рух.

Його аромат п’янив — терпкий, пряний, ніби східні спеції, щось рідне й водночас небезпечне. Я дозволила собі віддатися цій миті, забувши про обережність, дозволивши язикові блукати тілом, наче шукаючи відповідей, яких давно потребувала.

Це був танець — пристрасний, непередбачуваний, глибокий. Мої відчуття накривали мене хвилями, я губилася в цьому ритмі, поки ніжні трепети не охопили мій живіт, наче зграя кольорових пташок здійнялася в небо. Я розчинилася в ньому — без залишку, без слів.

Коли нарешті повернулася до себе, я лежала на масажному столі, а руки Арсена розтирали мені спину, шкіра блищала від меду, а повітря видавалося чистим до кришталю. Я не могла говорити, ледве дихала. В той момент слова були непотрібні — я відчувала: ось воно, це спопеляюче кохання.