32

А що, якби дозволити Арсену зробити мені масаж ТАМ? — подумала я й аж здригнулась від мільярда пухирців, що ніби газ у шампанському, піднялися вгору в моїй свідомості, змусивши затремтіти.
Звісно, це занадто, навіть для партнерки мільярдера, я все розумію. Але… Максиму ж так подобаються мої витівки! Я ж бачу й прекрасно усвідомлюю, як його щоразу охоплює захват, щойно я вигадую щось новеньке — або ж просто даю йому привід шльопнути мене по сідницях чи щіпнути за щічку.
А що, як… попросити його про це? Чи, ні — не варто перегинати палицю. Бо ще вирішить звільнити Арсена.

А я не хочу нікого іншого. Лише його.

І, немов почувши мої думки, цей чарівний напівбог — смаглявий, гарячий юнак — з’явився сам.

Розклавши свій безцінний, ексклюзивний масажний стіл, Арсен стелить поверх нього яскравий помаранчевий рушник, підкладає під голову валик, щось там фіксує. Потім відкриває невеличку скриньку й виймає звідти прозорі баночки. Вишикувавши їх у ряд, запалює ароматичні свічки.

— Лягайте, пані Ларисо, — знову озвався тим самим п’янким акцентом і рушив до ванни мити руки.

Я, закутавшись у легке парео, навшпиньках підходжу до столу. Заглядаю в ящичок Арсена — нічого цікавого, знімаю шовкову тканину й розтягуюсь на м’якій поверхні.

Масаж я приймала оголеною. Спочатку трохи соромилася — з Єгором залишала на собі щільні трусики. Але згодом вирішила: тіло має бути вільним, нічого не повинно заважати — ані мені, ані фахівцю.

І от тепер — дивно — мені стало якось незручно. Чи вигідно лежить моя попа? Чи не надто я відкрита? Рівно лягла засмага? Не сплющилися груди? Достатньо гладенькі мої п’ятки, рожеві, як і треба?.. Виходить, я соромлюся?

Почувши тихі кроки Арсена, я вкрилася мурахами, по спині пробіг холодок. Я очікувала дотику. Чарівного, першого.

Моє тіло пахло дорогим парфумом Marfa Memo Paris (той жовтий флакончик з очима, що коштує майже двадцять тисяч у бутіку), волосся вимите шампунем L'Oréal Professionnel Pro Fiber Restore — звісно, не мною, а в салоні. На щиколотці — золотий браслетик, від нього до пальця — ланцюжок з камінцями.

Максим мене засипав коштовностями (але я-то знала: не народжу йому дитину — відбере все назад). Тож я й почала прикрашати себе всю — навіть ноги. Потай мріяла про пірсинг у пупку, але поки що не наважилася на болісну процедуру.

Я лежала обличчям униз. І щойно на спині відчула руки — заплющила очі. Очікувала ніжного ковзання. Але натомість… мою шкіру враз осипало чимось шершавим, і в повітрі розлився приємний аромат кави.

— Що це ти вигадав сьогодні, Арсене? — запитала я, визираючи з-під руки. Те, що обсипалось, було коричневим. — Суха кава?

— Робитиму медовий масаж, пані Ларисо, — прошепотів він просто біля вуха. Й акцент, і голос — усе на місці. — Спершу підготую тіло: щоб пори відкрились, кров побігла швидше. Це кавово-сольовий скраб.

— Скраб? Та ти що, обдереш мені всю шкіру! А може, ну його?

— Я зроблю все делікатно, мадам, — вимовляючи м’яко, майже по-французьки, Арсен тер уже доволі енергійно, ковзаючи руками по моїх стегнах. — Переверніться на спину.

— Як скажеш, — я зробила зусилля й перекинулась так, що мої груди легенько здригнулися, а соски, тверді й темні, наче поглянули на хлопця замість мене. — Так?

— Розведіть коліна, — сухо й професійно сказав він, немов не помічаючи нічого зайвого.

Потім я піднімала руки — давала йому доступ до згинів під пахвами; повертала голову — аби він міг дістатися до шиї. Коли ж, вся вкрита кавово-сольовим пилом (немов щойно прокотилася по пляжу), підвелася — скраб посипався на підлогу.

Спершу я страшенно ніяковіла, коли це траплялося — мовляв, насмітила, хто ж це прибиратиме? Але згодом звикла. Могла, вся в липкій, химерній масі, приготованій особисто для мене, влягтись просто так — і на білосніжне ліжко, і на сліпучу м’яку оббивку дивану.

— Я піду з вами, пані, — поставивши на підлогу скляну миску з рештками скрабу, Арсен глянув мені просто в очі. Й усміхнувся. Однією зі своїх найбільш звабливих усмішок. Моє серце в ту ж мить пірнуло в п’яти.

— Ще чого, — хмикнула я. Але всередині в мене все заклекотіло від щастя.

Я ніколи раніше (не рахуючи Максима) не залишалася в ванній наодинці з чоловіком. Це здавалося мені… інтимним, оголеним до кісток. Ще дитиною, миючись у тазику, я зачиняла кухню на засув. А тепер...

Я ще кілька секунд пильно дивилась на Арсена, а потім розвернулась і пішла в напрямку до спа-кімнати — змивати з себе  очищувальну маску.
Я йшла — і думала: піде за мною? Чи залишиться, як наказано «пані», чекаючи біля столика, змінюючи простирадла. Здавалося, на моїй спині виросла ще одна пара очей, а невидимий відьмацький хвіст хитався й крутнувсь, піддражнюючи та кличучи…