31.

Може, мені просто здалося? — подумала я. — Він же нічого такого не сказав… Так, це, мабуть, через сон. А взагалі все ж нормально.

Після візиту до ванної я освіжилась, узяла зі столика склянку соку й вмостилась на шезлонг, що стояв біля панорамного вікна. Смугасте небо мало ніжний бірюзовий відтінок, і я, вдивляючись у нього, міркувала про майбутній масаж, намагаючись вгадати, чим цього разу мене здивує Арсен. Я ж сама колись висловила бажання — аби процедура була не лише приємною, а ще й цікавою.

— Тільки жодних дотиків до заборонених зон, — зауважив тоді Максим. — Якщо побачу…

Я, звісно, погодилася. А тепер трохи шкодувала.

Пам’ятаю, як довелося викручуватись. Сама ж собі залишила сліди на тілі, аби переконливо звинуватити попереднього масажиста.

— Не хочу цього незграбного силача, — жалілась я, показуючи синці на руках і стегнах. — Мені щоразу боляче й неприємно, коли він мене торкається. А ще — у нього неприємне дихання. Терпіти це просто неможливо.

— Але Єгор — найкращий спеціаліст у Києві, — здивовано пробурмотів Максим, оглядаючи мою «ушкоджену» шкіру. — Нічого не розумію…

— Так, мені потрібен масаж. Але не від цього жорсткого типу. Прошу тебе, знайди когось іншого…

Я впала навколішки й притулилася до його ніг — на щастя, вже встигла вивчити, що саме зворушує цього чоловіка.

— І де я тобі такого знайду? — пробуркотів він суворо, але без злості. — У мене що, більше справ немає?

— Та й не треба шукати, — прошепотіла я, ніжно обіймаючи його ногу. — Просто згадай, як ми з тобою були в тому салоні… Пам’ятаєш? Там працював один масажист — справжній майстер, кажуть, до нього запис на пів року вперед, настільки у нього золоті руки. Його звуть Арсен…

— І що ж?.. — Максим уже трохи розслабився, дозволяючи мені говорити далі.

— Він дуже дорогий… і ця черга…

— До біса чергу! — зірвався він. — Я все влаштую. Завтра ж він буде працювати тільки на тебе.

— Ти серйозно? — я навіть трохи зніяковіла, усвідомивши, що Максим мене… зовсім не ревнує.

А хто я для нього? — подумала я, згадуючи темні очі Арсена. — Напевно, я для нього — просто зручна супутниця, тимчасова жінка для задоволення та майбутньої дитини. І все. Потім він легко забуде про мене… Можливо, одружиться з якоюсь блискучою красунею зі своїх кіл. Вона й буде виховувати моє дитя. А я навіть не подумала про це раніше… хоча, може, й дарма переймаюсь? Адже моя малеча матиме все — няню, турботу, безпеку. То, може, варто подумати й про себе?

— Як мінімум, я можу «викупити» того масажиста для тебе цілком, з усіма його талантами, — мовив Максим, запалюючи сигару.

— А як же черга?

— О, боже… І як ти там казала, з якого ти села? — усміхнувся він зухвало.

— Дякую тобі, — радісно вигукнула я, стрибнувши на ліжко, відчуваючи справжній тріумф — я ж таки добилася свого.

Як воно складеться далі — не знала. Але одне було певне: Арсен тепер був мій.