26.

Здебільшого науку розкоші я опановувала, читаючи пости про культуру й мистецтво, моду, стиль, бізнес, технології, автомобілі, їжу, здоров’я, а ще — інтерв’ю зірок та різних популярних особистостей. Я гортала сторіс, вдивляючись у модні тенденції, вирішуючи, яку зачіску зробити на завтра (бо хоч мені й подобалися короткі стрижки та яскраві кольори, та Максим  суворо заборонив підстригатися і навіть фарбуватися), або ж — які сережки пасуватимуть до вбрання.

А за тиждень після покупки власної автівки я почала відвідувати елітний фітнес-клуб Gold’s Gym Lefort Kyiv, де записалася на стретчинг — комплекс вправ на розтяжку зв’язок і м’язів усього тіла: я прагнула якнайшвидше виробити в собі плавні рухи й ходу, як у кішки.

Саме там я вперше й побачила Арсена...

Цю статуру не можна було не помітити. В обтислих спортивних штанях, у до нитки змоклій вишневій майці він тренувався на тренажерах поруч зі мною. У перші дні його тут не було, інакше я неодмінно помітила б такого красеня. І коли хлопець з’явився, вся жіноча увага була прикута лише до нього. Він же поводився як самітник, ігноруючи відверті загравання, і лише зрідка кидав нишком погляди в мій бік. Я відповідала йому усмішкою, дедалі більше переконуючись: він на мене запав.

Так, саме так, бо якимось дивом ми весь час опинялися на сусідніх тренажерах, приходили й ішли водночас, а ще хлопець усе частіше, проходячи повз, ненароком торкався мене то рукою, то плечем, то стегном. Але нічого зайвого собі не дозволяв, і це мене особливо зворушувало — я ж бачила, що йому не байдуже.

А якось він не витримав спокуси. Завершив вправу раніше, і, проходячи повз, спіткнувся, впавши на мене (звісно ж, навмисно).

— Ой, — пискнула я. — Що ти робиш?!

— Перепрошую, мерсі... — обличчя красеня було над моїм, і він буквально обпалив мене поглядом чорних палких очей.

Коротка стрижка, легка щетина, смагляве тіло...

— Треба ж обережніше, — прошепотіла я тремтячим голосом, боячись, аби він не поцілував мене: адже я підписала контракт із мільярдером, і будь-яка помилка могла б коштувати мені занадто дорого.

— Як тебе звати? — піднімаючись на руках наді мною, але занадто повільно, розтягуючи голосні, запитав хлопець.

— Знаєш... мені цього не треба, пробач, — я ковтнула слину й задихнулася від запаху його поту, змішаного з ароматом дорогого парфуму.

— Ти дуже красива, — незнайомець надто спокусливо дивився на мене згори. — Я Арсен...

— Дуже приємно, — різко підвівшись із тренажера, я накинула рушник на плечі й рушила в роздягальню, навіть не обернувшись.

Вже тоді я відчула, що втрачаю голову, але вперто чинила спротив, і це лише відтермінувало вирішальний момент.

Після тренування я зазвичай йшла до фітнес-бару, пила корисний коктейль, потім бігла на спеціальний масаж, що мав підкоригувати й без того красиву фігуру й водночас оздоровити жіночу репродуктивну систему. Двічі на тиждень я грілася і засмагала в солярії. Виходила з капсули сповнена сил та ендорфінів.

Та після того випадку вирішила припинити відвідувати таке провокаційне місце зустрічі з незнайомцем. Так, спершу мені навіть чогось бракувало, було порожньо на душі — не вистачало його очей, голосу, просто присутності поруч. Згадуючи, як Арсен нависав наді мною і наші губи були надто близько, я задихалася від відчуття непоправної втрати.

А що як цей хлопець — моя доля, — думала я, лежачи сама в ліжку. — Але ж він закохався не в мене справжню, а в ту, якою я стала тепер, живучи за рахунок мільярдера. І якби побачив мене раніше — сільську простачку — навряд чи звернув би увагу. Хоча... А раптом я таки народжу Максиму дитину й отримаю свої десять мільйонів і цю квартиру? І що, якщо з Арсееном у мене могло б щось вийти — але пізніше? Та як йому про це сказати? Щоб він ніби зачекав? Але, дізнавшись правду, він, може, й не глянув би більше в мій бік, не те що думати про мене... Ох, скоріше б уже завагітніти, народити — й стати вільною! Я обов’язково спробую знайти Арсена, але потім...

Отак, трохи помріявши про незнайомця, я відразу переключалася на Максима, бо й до нього не могла лишатися байдужою — після всього, що було між нами. По суті, він був першим і єдиним моїм чоловіком, дуже мені подобався, оточив розкішшю й турботою. Тільки ж я не мала права закохуватися в олігарха, бо розуміла: як тільки це станеться, я не витримаю розлуки. А тоді що? Я дуже хотіла, але не сміла сподіватися, що зможу викликати в ньому якісь інші почуття, окрім хижої жаги самця й бажання мене запліднити.

Тож мені доводилося обирати — а це була зовсім не легка справа. І тому я засинала з чугунною головою.