23.

 Затягнувши мене за шторку, він повернув мене спиною, і я опинилася обличчям до обличчя зі своїм наляканим відображенням у дзеркалі.

— Тобі сподобалась шубка? — нахилившись, прошепотів Шамревський, обпалюючи мою потилицю гарячим диханням, його долоні владно лягли мені на груди, повільно стягуючи хутро, оголюючи плечі.

— Так, шубка гарна… — видихнула я, червоніючи від сорому: щомиті сюди могла зайти продавчиня, та й загалом — нашу метушню було добре чути.

— Я куплю тобі ще багато таких, якщо завагітнієш…

Зминаючи тканину сукні, він діяв занадто наполегливо — я облизнула губи й знову поглянула в дзеркало — його очі були навпроти, в зіницях палав вогонь.

- Тобі ж подобається?...

Моє серце пропустило удар, я пожадливо сковтнула кавалок слини, відчуваючи, як по грудях розливається млосна ніжність, і губи самі собою прошепотіли?

— Я теж цього хочу…

— Наші бажання збігаються?

— Так…

Поряд із примірочною пролунали кроки — легкі, ніби хтось вирішив перевірити, чи все гаразд, але передумав. Швидкі кроки вдалеч — але шторка похитнулася.

— Не хвилюйся, нам не завадять, — його голос із хрипотою.

 Я відчула на спині міцні м’язи його грудей, легкий дотик язика до шкіри, пальці нестримно поповзли вниз.
Я здригнулася від пронизливого бажання — потрапити в полон його обіймів.

— Але… може, ми потім? Не тепер, бо...

— Ні, я хочу зараз!

Він швидко розвернув мене до себе, наші губи майже торкнулися, але я розуміла, що це не було коханням — не те романтичне єднання, про яке мріють усі дівчата.

За хвилину моя сукня вже лежала на підлозі, колготки плутались у туфлях, мені стало важко дихати, і крапельки поту зросили моє чоло...

— У тебе сяє волосся, — накручуючи змокріле пасмо на палець, Максим провів другою долонею по моїх губах. Я не зрозуміла, навіщо йому це потрібно, але цей рух відгукнувся пронизливо-солодким болем у моєму тілі, я навіть застогнала.

Плетиво відчуттів...

— Я розмазав твою помаду, — провівши пальцем по обличчю, він трохи відступив, розглядаючи свій «шедевр». — Але ж як гарно…

Зробивши вдих, я побачила галерею наших віддзеркалень у боковому дзеркалі — мої оголені груди, спину, яскраву помаду, навіть на підборідді, колготки, заплутані в туфлях.

Після всього я хапливо збирала на собі одяг.

А він просто привів до ладу штани.

Це було нечесно…

Спіймавши мій погляд і неправильно його витлумачивши, мільярдер усміхнувся:

— Крихітко, не засмучуйся, у ресторані ми продовжимо і ти все надолужиш.

— Але що про нас подумає та дівчина? —  тильною стороною долоні я поспіхом витирала розмазану помаду з обличчя, кленучи себе за те, що так густо її нанесла.

— Тебе це не має хвилювати, — невдоволено скривився Максим. І я спохопилася, що, можливо, поводжусь як сільська простачка - і та дівчина, мабуть, чує та закочує очі.

— Мене й не хвилює, — якнайбайдужішим тоном буркнула я, піднімаючи з підлоги і застібаючи на собі шубку.

Коли ми вийшли з примірочної, в залі була лише дівчина. Очевидно, отримавши свій гонорар, вона відразу ж зачинила двері магазину, щоб нам ніхто не заважав.

— Давайте я загорну, — коли, гордовито стріпнуви волоссям, я зрівнялася з нею, продавчиня простягнула до мене руки, пропонуючи допомогу, і я побачила, як її очі спалахнули заздрістю.

— Ні, я піду в цій шубі, — скрививши губи у посмішці, я відчувала, як крихта за крихтою починаю вживатися в розкішне життя.

Бо ж тільки подумати — на моїх плечах тепер лежало три тисячі доларів!

 Мліючи від насолоди, я мало не вивихнула собі шию, розглядаючи своє відображення у дзеркальній вітрині, коли ми виходили з бутика. Коли ж я побачила струнку білявку, яка, минаючи мене, зайшла в бутик, окинувши мене байдужим поглядом, раптова думка пронизала мій мозок: а я ж могла б одягтись і на сто тисяч, і навіть на двісті!

Це можна було б і з глузду з’їхати, думала я, згадуючи жалюгідну вартість куртки із секонд-хенду, якою я пишалася ще зовсім нещодавно.

Любі читачі! Цей роман буде безкоштовним. Але - за два дні після слова "кінець" я заберу його зі сайту. Так що слідкуйте за ЩОДЕННИМИ ОНОВЛЕННЯМИ, ставте зірочки та читайте "в процесі".