3
- Іларіє, доню, ми допоможемо. - заявив Любомир.
- Любомире Володимировичу, сьогодні ви обіцяєте допомогти, може й справді будете відноситися до мене деякий час як до рідної доньки, а потім забудете про свої обіцянки, якщо вам щось не сподобається в мені чи в моїх діях. А я залишуся одна з двома дітьми, яких треба буде годувати та піднімати, влаштовувати у житті.
- Іларіє, ти не можеш вбити те, що єдине залишилося в нас від нашого сина. Навіщо нам тоді жити? - запитала Кароліна.
- Дівчинко, народи для нас. - попросив Любомир.
- Що? - здивувалася його дружина.
- Ти народиш дитину, - продовжив батько Матвія. - Ми оформимо опікунство. Будемо офіційно батьками цій дитині. А ти продовжуй жити своїм життям. Виховуй і далі лише свого Кирила.
- Так. Я за такий варіант. Ми самі виховаємо цю дитину. Будемо їй рідними батьками. - пообіцяла мати Матвія.
- Я згодна. Тільки я хочу гарантій... Документально, що ви обіцяєте всиновити чи вдочерити мою дитину. - попросила Іларія.
- Гарантії будуть. Хоч зараз підемо до натаріуса, але, благаю, не вбивай дитину нашого сина. - благав Любомир.
- Так. Можемо хоч зараз піти до мого знайомого натаріуса, тільки щоб залишити живу частиночку від нашого сина.
#7475 в Любовні романи
#2951 в Сучасний любовний роман
#1767 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 05.03.2023