Череда. Аромат чебрецю і смаженого сала....

Коли купуєш молоко чи творог у магазині, мимоволі згадуєш смак домашніх молочних продуктів з дитинства. 

Домашня сметанка, творожок, кислячок... Ці смаки назавжди залишаться в пам'яті, і тоді наринюють спогади про літо, проведене в селі, які завжди зігрівають серце теплом та безтурботністю. І це було набагато смачніше, цікавіше, ніж зараз, що підкреслює, наскільки ми глибше та об'ємніше жили тоді.

Особливо яскравим серед них є спогад про чергування під час випасу корів за селом. 

У кожному дворі тримали худобу — корови, телиці, бички. Черга випадала приблизно раз на місяць. Щодня, приблизно о сьомій-пів на восьму ранку, потрібно було зібрати всю череду з кінця вулиці на вигоні, що налічувала до півсотні голів, і погнати її на луки за село. Це була нелегка, але сповнена відповідальності робота, яку виконували всією сім'єю.

 Якщо у дворі було дві чи три корови, доводилося пасти відповідну кількість днів.

Навколишній світ вибухав неймовірною красою.

Повітря, мов кришталь, було таке чисте та дзвінке, що ним неможливо було надихатися. Щойно виганяєш корів на ці смарагдові луки та похилі горби, починається справжнє диво: схід сонця малює небо вогнем, роса парує, а над травами стоїть молочний туман — справжнє, тремтливе літнє марево. Це було захоплююче!

Удалині, немов картини, розляглися доглянуті фермерські лани, засіяні золотою пшеницею, високою кукурудзою, вівсом і соєю.

Наситившись, корівки спокійно влягалися на пагорбах. А навкруги — море духмяних трав, п’янкий аромат чебрецю та незліченна кількість яскравих польових квітів. Поки ми чекали, доки худоба спочине, ми збирали цей скарб і плели собі вінки, які пахли сонцем і свободою.

Незважаючи на клопоти та фізичну працю, ми робили це дружно та згуртовано, формуючи єдину череду. Зранку завжди на траві була важка роса, і ноги обов'язково ставали мокрими, і ти човгав з ними до самого обіду, адже череду не залишиш. Літом це було не надто критично, бо сонце швидко пригрівало, і роса висихала, не встигнеш і оком змигнути. Складніше було, коли весь день йшов дощ, або коли наставала осіння прохолода, і корови стояли під дощем, і ти також мусив стояти з парасолькою.

І хоча більшість корів були слухняними, та не забігали на колгоспні чи фермерські поля, завжди знаходилась одна неслухняна, що неодмінно пускалася в самовільні подорожі до річки на водопій чи сусідських городів на краю села, щоб поласувати бурячком чи кукурудзою. Тоді ми організовували пошукові операції, де старші залишались з чередою, а молодші вирушали на пошуки.

Кожного обіду о дванадцятій годині череду гнали додому, щоб господині могли подоїти свіже молоко, а о третій знову збирали й пасли до сьомої-восьмої вечора, після чого розводили по домівках.

Після обіду, коли палюче сонце вже схилялося до заходу, і корови були зібрані на нову пашу, наставав особливий час. Тато розводив костер, вправно вистругуючи палиці, і ми смажили сало. Це була не просто страва, а цілий ритуал, наповнений ароматами диму та домашнім затишком.

 В очікуванні, коли прийде час гнати корів назад, ми насолоджувалися цими моментами.

А коли починало смеркатися, небо перетворювалося на справжнє полотно, забарвлене останніми сонячними променями. Це був час спокою та тиші, коли вся природа завмирала, готуючись до нічного відпочинку. І саме тоді ми поверталися додому, зберігаючи в серці яскраві моменти цього дня і тепло сімейного вогнища.

Обійнявши весь цей день, від ранкового збору до вечірнього повернення, розумієш, яку важливу роль відігравали ці спогади в формуванні характеру. Ми робили прості речі, але такі життєві й важливі на той момент. Ми розуміли, як важливо допомогти там, де ти можеш.

І завершуючи цю низку спогадів, хочу сказати, що ми не просто доглядали за худобою та насолоджувались природою. Це був час, коли ми вчилися відповідальності, взаємодопомозі та єднанню з природою. Ці прості, але такі життєво важливі речі сформували наш характер та цінності. І сьогодні, згадуючи дитинство, я розумію, наскільки ми були щасливі, живучи в такому тісному контакті зі світом, де кожен день був сповнений простих, але справжніх емоцій.