38

Він поспішив щось перехопити, майже на ходу, як у минулому житті, і став шукати собі справи, щоб не потрапити на очі Ар-Лану і щоб не вирішувати найскладніші питання прямо зараз.

Коли він почув від слуг, що Ар-Лан після сніданку знову кудись поїхав, стало спокійніше: значить, не помітив. Значить, розмову можна відкласти.

Трохи пізніше прислали лист від Іртая з проханням ввечері приїхати до Жовтого павільйону.

Андрій швидко пробіг аркуш поглядом, тоді прочитав знов, сам собі не вірячи від щастя. У Іртая все добре!

Хоча тут же сумнів смикнув знов, і Андрій кілька разів пройшовся з від одного краю кімнати до іншого.
Як може бути добре серед палацових інтриг?!

До призначеного часу йому шматок в горло не ліз і все валилося з рук. Кинувши спроби щось зробити, Андрій сів читати, але увага зовсім не чіплялась за рядки, а думки мандрували десь-інде.

Він сидів у бесідці з книгою в руках, коли почув важкі, трохи шаркаючі кроки ящіра і вигуки погонича.
То прибув паланкін.

Андрій вийшов. Слуги привітали його з повагою і трохи з острахом.
Він нахмурився - значить, розмови про те, що він Джерело, вийшли за межі храму.
І тепер просто так втекти і заховатися в глушині не вийде.

Ящір опустився, майже лягаючи на землю, і Андрій забрався в паланкін.

Тепер йому ніхто не забороняв виглядати з вікна, і він допитливо розглядав вулиці. Як стоять будинки, як вдягнені люди, кого на вулиці більше, старших чи молодших.

Старався думати будь про що, тільки б не про розмову, яка на нього чекала.

В напівтемряві Жовтого павільйону плив дим від курильниць з благовоннями, але Андрій не відчував запаху. Іртай же напівлежав серед подушок, і його обличчя виражало вдоволення хазяїна, який добре попрацював.

Почувши кроки гостя, він піднявся так швидко, що навіть підвіски у волоссі дзенькнули різко, трохи грубувато.

Андрій теж, забувши про етикет, кількома кроками скоротив відстань між ними і міцно стиснув Іртая в обіймах.
- Як ти?!..