37

Чашки вже спорожніли, але Ар-Лан все сидів, дивлячись кудись повз.

- Ваша високосте, ви довго не спали? - тихо спитав Андрій.

- Мабуть, спав по годині на добу... в кращому випадку! - Ар-Лан похитав головою.

- То ви виснажені... може, краще вам нікуди не йти? Моє ліжко поряд, перебирайтесь... я ж знайду, де вмоститись. Дім великий.

Ар-Лан піднявся. Андрій швидко допоміг йому роздягтись до нижньої сорочки, розстелив постіль... все акуратно і вправно, наче доглядаючи хворого. Ар-Лан забрався під ковдру, скрутився калачиком, але пробурмотів:
- Не йди.

- Що?!.. - здивувався Андрій.

- Не йди. Місця вистачить. Я не буду тебе торкатись, просто не йди.

Дивно.
Може, він захворів? Андрій торкнувся долонею його лоба. Жару не було.
Ні, все ж краще залишитись, раптом справді щось не так. А втратити єдиного захисника не хотілось.

Ліжко було достатньо просторим, щоб лежати, не торкаючись одне одного. Андрій посунувся на безпечну відстань, заплющив очі і невдовзі міцно заснув.

Але на світанку прокинувся, відчуваючи приємне тепло. Сильні, гарячі руки обіймали його. Він притискався до Ар-Лана спиною... і чомусь не відчував у цьому нічого неправильного.

Сумніви прийшли вже з пробудженням, і Андрій обережно, щоб не розбудити, вивільнився з обіймів, одягнувся і став розчісувати волосся.
Він вже давно змирився з думкою, що тут є старші і молодші, і що природою так влаштовано недарма. Йому було байдуже, якої статі він сам - аби не чіпали. А от тепер, коли почали тиснути з шлюбом...
Якби можна було залишитися з Ар-Ланом, це вирішило б стільки проблем!

Андрій провів по волоссю гребінцем. Опустив руку і глянув у вікно.

«У нього достатньо високий статус, щоб захистити мене. Мені було б де жити, без страху, що хтось підставить, звинуватить або просто недолюблюватиме мене за те, що я... точніше, моє тіло... з Таміду.
Він бачить в мені людину - не молодшого, не шао, не цінний товар.
Але ж... всі казали, що Ар-Лан має право завести собі молодшого, але не хоче. При його статусі навіть така сім'я - або тягар, або відповідальність».

Андрій знову провів гребінцем по волоссю. Обережно розчесав заплутане. Зібрав у практичну зачіску.

Знову зупинився.
«А якщо з ним поговорити? Просто як про угоду. З мене - користь як від Джерела, з нього - захист і статус».

Андрій усміхнувся своїм думкам.
Нічого особистого, тільки бізнес, чи не так?