34

Ще через кілька днів Ванмін розповів свіжі двірцеві плітки. Мати шао Юртана з кимсь домовилась, комусь заплатила, щоб її кровиночці дозволили побачитися зі спадкоємцем. Все ж питання кладки ще не було вирішене.

Рід Міксена почав і собі: «Шао Арієн, з ворожого імперії роду, повернувся з Холодного палацу, то чому ж прекрасний молодший із шанованого роду змушений проводити найкращі дні юності в глушині?!».

Андрій тільки тихо засміявся:
-Мамина царапка і собі хоче щось вхопити під шумок?

Ванмін спочатку не зрозумів, а потім згадав і розсміявся.
- Хах, ви про оті кігті? Дійсно, царапка...- але раптом посерйознішав: - Шао Арієне, ви думали над пропозиціями?

- Я б хотів просто бути вільним і займатися цілительством.

- Бути Джерелом у тілі молодшого небезпечно.

- Тобто, більшість були або старшими, або жінками? - Андрій нахмурив брови.
Невже і тут є якась закономірність?

Ванмін задумався.
-Я мало про це чув. Хоча, можливо, були якісь молодші... трохи не такі, як всі. Але зміни в модах і прикрасах не так сильно привертають увагу.

У кімнату зайшов слуга.
- Шановному шао Арієну лист від шао Іртая.

Андрій, не приховуючи радості, вихопив лист з рук слуги і швидким рухом зламав печатку. Сів на край ліжка і розгорнув аркуш.

«Арієн, не хвилюйся за мене, я живий і здоровий, і його високість навіть навідує мене потай від батька і двору. Я пишу тобі цей лист при ньому, і відправлю через вірну людину. Його високість вже знає, що ні моєї, ні твоєї вини у замаху немає. Проте, щоб повернути мене до двору, слід все ж знайти і покарати справжнього винуватця.
Його високість розповів мені, що офіційно розлучився з тобою.
Все ж подумай про те, що я тобі казав... щоб вийти заміж у мій рід.
Я б дуже хотів, щоб ми були не тільки друзями, а ще й сім'єю! І сумуватиму, якщо ти обереш когось із сусідніх держав.
Тільки не виходь заміж у султанат Аміршат! При всій моїй повазі до шао Кемаля... звичаї щодо кладки там ще суворіші, ніж у нас. А в тебе добре серце.
Сподіваюсь, що скоро все з'ясується і ми з тобою побачимось!». 

Андрій не стримав вигуку:
- От в цьому весь Іртай!

Ванмін підняв голову.
- Які новини?

Андрій задумався.
- На перший погляд непогані... якщо вірити, що він так пише сам, а не з примусу. Але ж Іртай теж не бачить для мене іншого майбутнього, окрім шлюбу! Пише, що обирати нареченого з султанату Аміршат не варто.

Ванмін знизав плечима.
- Навіть не знаю. Я там бував... природа там доволі схожа на нашу. Вони не воювали ні з нами, ні з Тамідом, а значить, в вас ніхто не бачитиме ворога.

- Іртай пише про суворий відбір спадкоємців.

- На жаль, шао Арієн, у правлячому роді та найзнатніших сім'ях так і є.

А найнебезпечніше, що звістки в цьому світі розповсюджуються повільно, знання про більш віддалені держави - на рівні «якийсь мандрівник сто років тому книгу написав». До інтернету і соцмереж цій цивілізації розвиватись хороших років двісті-триста. Сунь голову куди-небудь, так ще й відкусять.

Невдовзі ще один слуга покликав Ванміна, і Андрій знову залишився на самоті.