33

Знову заглибився в книги - їх в домі Ар-Лана було чимало. Читав все, що можна було дізнатись про історію і звичаї інших країн.

І тепер Андрій не просто намагався зрозуміти світ, в якому опинився... шукав закономірності: що змінювалось, коли, чому... хто запровадив закон, схожий з якимсь земним, як це прийняли...

Він засидівся в бібліотеці допізна і навіть заснув за столом. Підняв голову, тільки відчувши дотик гарячої долоні до плеча.
-Арієне.

Обернувся. За його спиною стояв Ар-Лан.

-Я заснув? - пробурмотів Андрій.

-Пізно вже. Пора спати. Тобі ще не можна так багато працювати.

Андрій розгублено подивився на нього.
-Хіба ж це праця, ваша високосте? Я просто читав.

Ар-Лан тихо засміявся.
- Так «просто», що сидів над книгами аж поки я не повернувся з палацу? - і зітхнув: - Мати-Ящірка, ці перемовини, хай би їм...

-Я звик, - відповів Андрій. - В мене і раніше була така робота.

Ар-Лан серйозно подивився на нього. Якийсь час помовчав, а тоді спитав:
- Як же ти помер у своєму світі?... - і тут же обірвав себе: - Це надто особисте питання, ти можеш сказати, якщо я...

Андрій похитав головою.
-Та ні, нічого такого тут немає. Я був лікарем. Ну, цілителем.

-Я про щось на зразок того і думав, - Ар-Лан сів поряд, опираючись підборіддям об руку.

Андрій продовжив:
-Я майже постійно працював. Пацієнти, операції... а ще майже постійне навчання і... - він задумався, як це краще пояснити людині з цього світу. - Постійно папери, папери, постійно щось як не писати, так переробляти.

Ар-Лан припідняв голову, як хижак на незнайомий звук.
- Але ж ти був цілителем, чому б тобі було б треба виконувати роботу чиновника?

- Чиновники так хотіли, - Андрій трохи скривив губи. - Я їв холодне і то раз на день, спав години по три на добу... ну і от.

- Ти думаєш, якщо будеш робити так і тут, опинишся ще десь? - фиркнув Ар-Лан.

- Навіщо? Мені й тут добре.

- От якщо добре, то бігом спати!

Коли Андрій вже лежав у ліжку, йому раптом подумалось, що нікуди звідси він би йти і не хотів. З Ар-Ланом було цікаво... і на диво затишно.

Він заплющив очі і згадав, як Ар-Лан уважно його слухав.
«Звісно, ми могли б бути прекрасними союзниками».