29

Андрій міцно стиснув чашку в руках, але вже заученим тут рівним тоном відповів:
- Ваша високість знає і так, що я принц Арієн Ван Вейден, син короля Харменса.

- Неправда, - Ар-Лан зробив ковток. - Хто ти?

- Шао Арієн Ван Вейден, - повторив Андрій.
Ще не вистачало б, щоб Ар-Лан здогадався, що він не справжній Арієн...

- За це зізнання тебе не покарають. Не бійся, - сказав Ар-Лан, не зводячи з нього пильного погляду.

- Ще скажіть, що щире зізнання зменшує провину, - насмішливо відповів Андрій.

- І збільшує строк, - Ар-Лан усміхнувся хижою посмішкою. - Вірно?

Андрій ледь не впустив чашку, але все ж зміг акуратно поставити її на стіл.

Після паузи Ар-Лан продовжив:
- Не ти один опинився в такому становищі. Думаєш, чому я зупинив катування і забрав тебе? Бо здогадався, і мені слід було підтвердити свої припущення.

Андрій провів по шорсткій поверхні чашки кінчиками пальців.
- Що саме?

Ар-Лан трохи втомлено зітхнув.
- Коли ти взяв вину на себе, я з перших слів запідозрив не те, і з кожним твоїм словом і кроком в тому тільки впевнювався. Отже... ти сказав: народ Цайшен-Юн-Цаньлоу вороги. Правляча верхівка Таміду ніколи не називає нас повним найменням. Ми для них - ті самі дикуни Юн, що були за правління їх великого і шанованого короля Якова першого. Це перше.

Андрій кивнув. Ар-Лан коротко звелів:
- Перехрестись.

- А... навіщо?..

- Ти мене почув.

Андрій послухався, і Ар-Лан вдоволено хмикнув:
- Ще один доказ. В Таміді жест майже той самий... майже, але інший... далі, ти нічого не виказав під батогом. Молодші ударів ритуального батога не витримують взагалі і після першого ж розповідають правду. Ла'лін Інцзянь очікувала, що ти скажеш, яку отруту дав ти чи хтось інший, як вона діє, чи є ліки. Я думав, ти скажеш, хто ти є насправді. Ти терпів. Молодші терпіти не можуть, бо так влаштована їх природа!

Андрій похитав головою.
- Релігійні фанатики не відчувають болю. Точніше, їх свідомість змінюється... для такої людини постраждати за віру - блаженство.

- На таку людину ти не схожий, - Ар-Лан трохи скривив губи.

- Можна накачати людину зіллями, від яких вона буде поводитися так, як вигідно її хазяїну.

Ар-Лан раптом накрив його долоні своїми і майже лагідно мовив:
- І отут я знов тебе впіймав, маленька ящірко!

Андрій застиг на місці. Тільки тепер він зрозумів, що сказав щось не те.

А ще більш неправильним було те, що йому не хотілось пручатися від дотику.

Ар-Лан трохи стиснув його руки в своїх.
- Ти не вперше говориш речі, які не сказав би не те що справжній Арієн Ван Вейден, а взагалі ніхто, хто зроду-звіку належить до нашого світу. Молодший не може бути релігійним фанатиком, я тобі кажу, молодші створені дуже ніжними, як тепличні квіти. Квітка скільки завгодно може вважати себе деревом, але не переживе негоди. «Триматися з переконання» - для молодшого такого не існує! Зілля, які впливають на силу волі - діють виключно на жінок і старших. Молодшого вбиває одна крапля такої рідини...

Андрій не втримався від розгубленого:
- Ооооой йоооо...

- Ми з братом розпитували про тебе тих шао, які тебе добре знали у Холодному палаці... ти казав, що втратив пам'ять. Питав про речі, що всім без винятку зрозумілі самі собою. Не відрізняв старого від молодого.

- І що? - спитав Андрій. - Чи втратити пам'ять - це злочин?

Ар-Лан посміхнувся, все ще не прибираючи рук.
- Не злочин. Проте не всі, хто втрачає пам'ять, поводяться саме так.

- Я справді не пам'ятаю...- почав Андрій.
- Минуле Арієна? Не пам'ятаєш, бо ти і не він. Йдемо далі. Ти не їси сире і комах, це два. Любиш холодні напої, теж до того. Всі шао у Холодному палаці казали, що на тебе не діє зелень. А Іртай ще й додав, що ти не розрізняєш більше половини ароматів пахощів і трав для чаїв. Так само як і не чуєш старшого, молодшого і прислугу по запаху.

- Удар по голові... - нагадав Андрій.

- Це, мабуть, і вплинуло, - погодився Ар-Лан, і Андрій трохи смикнувся.

Скільки він був тут, це вперше на згадку про той удар хтось не говорив «ти сам винен», «ти його довів», «ти заслужив вже тим, що ти з Таміду».

Хай навіть справжній Арієн тисячу раз це заслужив, Андрію від таких слів аж пекло.