23

До самого кінця вечора Андрія не полишало відчуття, що другий принц його в чомусь підозрює... але Ар-Лан більше мовчав, і після тої витівки з квіткою навіть не дивився в його сторону.
Втратив інтерес?
Чи в чомусь впевнився?

Минуло кілька днів, і малюнки з тими блідо-блакитними квітами Андрій побачив у книзі з бібліотеки Чжоу-даженя. Про них писали, що ці солодощі дуже люблять в Таміді, тому що вони дають відчуття бадьорості. Судячи з опису, діють приблизно так, як на Землі діє кава.

Згадавши про каву, Андрій прикрив очі. Нічого схожого на каву тут нема. Хоча здається, Іртай розповів йому майже про всі відомі місцеві і чужоземні напої.

А вже про айс-лате і морозиво навіть мови не йде. Холодне тут не люблять.

Андрій перегорнув сторінку. Цікаво, чи вдасться знайти хоч щось схоже, хоч собі зробити?..

Знов потягнулися одноманітні дні. Він допомагав Іртаю розбирати листи і прохання, яких наложнику такого високого рангу надсилали просто кошмарну кількість. В парі листів навіть дещо цікаве для себе знайшов.

Кілька разів був у Чжоу-даженя, коли до того приносили слуг і казали, що руку чи ногу слід відрубати. Випробовував знайомі методи і робив нотатки, що і за який час відновлюється тут.

Якось пізнього вечора Андрій повернувся до своєї кімнати і побачив, що місце Саїна порожнє. Подумав: «чи його таки викликали до спадкоємця?.. якщо Іртай залишився в своїх покоях... м-да, гарем є гарем, конкуренція! От хіба нам варто було сюди вириватись... жили б як жили...».
Близнята мирно спали. Андрій і сам ліг і невдовзі заснув. Тільки ближче до світанку почув шурхіт, кроки... Саїн пробрався на своє місце і згорнувся клубочком.

Але після того минуло кілька днів, і в становищі Саїна нічого не змінилось. Його не перевели в інші покої, і ранг не змінився. Дивно!
Думка майнула і пропала.

Андрія більше зацікавило інше. Іртай отримав звістку з маєтку батьків, що на їх землях надто розрісся квіт шаюнг. А наближається сезон дощів, і це не дуже гарний знак.
Читаючи лист, Іртай хмурився. Потім якийсь час сидів, замислившись.
- Потрібно з'ясувати, чи в інших володіннях такого не спостерігалось. В першу чергу в наділі, який належить палацу... в інших теж. Арієне, треба порадитися з кайсін.

- А що з цією рослиною? Вона отруйна? - Андрій насторожився.

Іртай покрутив крейон в пальцях.
- Не отруйна. Але надто добре зберігає холод. Коли всередину квітки потрапляє вода, то застигає, стає твердою... - він задумався, підбираючи опис. - Ну... такою, як взимку у вас в Таміді!

- Аа, льодом, - здогадався Андрій. - Але чим це погано?

Іртай закотив очі.
- Нууу, починається! Оцей ваш льод псує смак і аромат інших трав, а стається таке, що коли шаюнг накопичує великі грудки, а вони потім тануть, інші рослини вбирають занадто багато вологи і плоди стають водянистими. Виводити його отрутою важко, потрібні особливі суміші, які роблять не всі.

- А просто виривати? - Андрій подався вперед, згадавши, як в Холодному палаці рвав бур'яни.

- Знищити теж складно, рештки надто швидко проростають знов, - хмикнув Іртай.

- А якщо обережно викопати, і відвести місце тільки для них? - запропонував Андрій.

- Для чого? - Іртай здивовано глянув на нього.

- В цілительстві іноді потрібно використовувати холод. Можна зберігати їжу або ліки, які інакше швидко зіпсуються. Робити холодні напої або солодощі... - при останній згадці Андрій аж примружився.

За морозивом він теж трохи сумував.

Іртай потер скроні кінчиками пальців.
- Ну й думки тобі в голову приходять... ні, якщо цілителям потрібно, ти з ними поговори... але ж це знову, питання, наскільки такі рослини потрібні їм. Якщо багато, було б непогано.

- Я скажу шановній кайсін, звісно... і з Чжоу-даженем поговорю, - відповів Андрій.

- А от інше... - Іртай трохи скривив губи. - Холодна їжа! Ну де це таке прийнято?

- А що, шкідливо?
Андрій занепокоївся. Раптом нове тіло не сприйме того, що він любив у попередньому житті?

- Та наче ні... - видихнув Іртай. - Про шкоду я ніколи не чув. Просто всі люблять чим гарячіше, тим краще.

Андрій тихо засміявся.
- Або гаряче, або щоб ворушилось! Або і гаряче, і щоб лапками смикало.

Але Іртай чомусь не сприйняв жарт.
- Дивно, що ти від ласощів з рідного краю відмовився. А Ар-Лан майже приязно з тобою говорив.

- Оце було приязно?! - не втримався Андрій.

- Він же тебе сюди супроводжував. Розповідають, ти чимало йому сказав про те, що саме існування такого старшого суперечить волі Бога.

Андрій різко видихнув.
Коли ж оце «а ти раніше» скінчиться?!