18

Коли він проходив повз бесідки з червоним дахом, то побачив, як двоє слуг несуть на ношах третього, і швидкими кроками наблизився.
- Що сталось? Що з ним?

- Несемо Шостого в крило цілителів. Ми лагодили дах, він впав і зламав ногу. Доведеться відрізати.

- Як?! - Арієн глянув на постраждалого. Відкритого перелому не було, нога лише набрякла, і по формі було видно, що кістка змістилася. - У нього ж немає рани і зараження крові, навіщо?

- Так сильно змістилася, - пояснили йому, як дитині, яка нічого не розуміє. - Залишити так, буде зростатись криво і боліти, який тоді з нього робітник. А відрізати, то днів за десять чи двадцять нова відросте, така як треба.

- Але ж це боляче! - Андрій здригнувся.

- Так його настоянкою поїтимуть.

- Можна ж вправити перелом і...- він запнувся, підшукуючи зрозуміле тут слово, - закріпити двома дошками і перев'язкою, або, якщо є підходяща... глина або щось таке, щоб тримало правильну форму... тоді кістка стоятиме правильно і зростеться.

Слуги переглянулись.
- А випрямлена довго зростатиметься?

Андрій задумався. Подивився в очі хворого, темні, блискучі від сліз.
Темні. Значить, ще молодий.
- Так, як в його віці, - обережно відповів.

У його світі правильно репонований перелом у молодої людини зростався за місяць-півтора. Але якщо тут кінцівка могла вирости заново днів за дванадцять... то кістка, по логіці речей, зростеться за шість. Та краще не ризикувати.

- Тоді ходімо... спитаємо в цілителя, чи є щось підходяще.

- Мабуть, спробуємо. Відрізати завжди можна.

В цілительському крилі різко пахло настоянками і чимсь віддалено схожим на спирт чи антисептик. Андрій принюхався. От це він відчував.

На звук кроків вийшов чоловік в сірому халаті, поверх якого був пов'язаний фартух.
- Що тут у вас? - діловито спитав.

- Шостий зламав ногу.

- Ну, зрозуміло, кладіть он туди на стіл, будемо рубати. Десятий! - гукнув цілитель. - Де ти там? Неси знеболюючий відвар.

- Шао Арієн сказав, що можна не різати, достатньо закріпити рівно, - сказав один з слуг.

Тут цілитель помітив Андрія і придивився так, як в університеті викладач з гістології дивився на студентів, які щось не вивчили. Не вистачало тільки жесту, яким Петро Іванович притримував окуляри... але навряд чи тут вони комусь були потрібні.

- Шао сказав, значить? - мовив він, наче задавав трієчнику на заліку особливо каверзне питання. - І що ж шао високого роду знає про цілительство?

- Але кістку шановний шао вправив... - простогнав Шостий. - Мені вже трохи легше стало.

Постраждалого вклали на стіл. Цілитель обережно оглянув ногу, тоді обернувся до Андрія.
- А щось в цьому є. Шао думає, не зміститься знову?

- Якщо добре закріпити, триматиметься. Потрібні дерев'яні дошки, рівні і досить міцні, щоб тримати прямо.

- Тримати прямо... - цілитель задумався. Тоді звелів слузі: - Третій, сходи до ката. Попроси лубки, скажи, що мені потрібно.

Третій вклонився і безшумно вийшов. Тим часом цілитель дав Шостому ліки і повторив те, що Андрій вже чув від інших:
- Відрубати завжди можна, відросте.

- А буває, щоб не відростало? - занепокоєно спитав Андрій.
- Якщо обробити настоянкою змійовика, рани не заростають. Саме так ставлять тавро. Або карають шао, які серйозно завинили, - спокійно відповів цілитель. - Якщо змійовик змішати з чорною ліссою, відрубана частина тіла не відросте взагалі. Так карають тільки старших і за дуже серйозні злочини. У війну буває, солдатів можуть поранити отруєним лезом... але не дуже часто, не всі речовини діють, якщо ними обробити метал.

Ліки швидко подіяли, і Шостий розслабився, його дихання вирівнялось, і невдовзі він задрімав.

Андрій пошепки спитав:
- А чим таким різким тут пахне? Ліки?

- Особливий відвар, ним слід обробляти руки перед тим, як лікувати рани... і самі рани обробляти, тоді не буде запалення, гноїтись не буде. Таке є тільки в нас! - гордо сказав цілитель. - Більше ні в кого.

- Оооо... - з подивом видихнув Андрій.

- Та й у нас не те щоб давно, - він задумався. - Мій батько того травника знав. Правда, той тоді вже був зовсім старий, спав по дві доби. І велів записувати якісь дивні речі, зовсім не про трави. Мабуть, розум геть помутився.

Тут повернувся Третій і приніс лубки.

Андрій зафіксував ногу Шостого і сказав:
- Тепер його можна перекласти на постіль, і хай не рухається... днів шість, на шостий перевіримо.

- Ну-ну, побачимо, - хмикнув цілитель. - Навіть цікаво, що буде.