13

От Іртаю виділили апартаменти! П'ятизірковий отель в Пекіні відпочиває. Простора кімната, папір у вікнах майже прозорий, візерунок з дерев'яних перетинок просто вражаючої краси. Дзеркало з білого металу, в повний зріст, відполіроване так, що можна дивитися не гірше ніж у скло.

У вазоні деревце, схоже на грошове дерево, але з блакитними квітами, схожими на зірочки. (Здається, тут грошове дерево працюватиме... а не так, як те нещастя в ординаторській, яке або всі забували полити, або заливали водою).

Замість циновки був широкий низький диван з подушками, опираючись на які і сидів Іртай.
Побачивши Андрія, він підхопився з місця, підбіг і потягнув його за собою.
- Сідай, Арієн! Розказуй! Як дістався? Не ображали?

- Та все як було, так і є, - відповів Андрій і поглянув на нього занепокоєно, дивлячись, чи немає синців або слідів від батога. - Краще скажи, ти як?

Іртай усміхнувся.
- Першого дня, коли його високість запросив мене до себе, то говорив зі мною... уяви собі, ми просто говорили, майже до ночі! А тоді заснули поруч...

- Романтика... - не втримався Андрій.

- От знову твої незрозумілі слова, - жартівливо обурився Іртай. - Дай же договорити!.. Отож, ми розмовляли... його високості дуже не сподобалося, що батько відіслав мене до Холодного палацу, нікому нічого не сказавши. Тим більше, якщо я нічим не завинив. Його високість сказав, що якби раніше дізнався, що я не прийшовся до душі його величності, просто як молодший старшому, то запропонував би пристойний шлюб або місце в храмі.

- Оу... - мовив Андрій, щоб хоч щось сказати.

- Його високість сказав, що дуже поважає мій рід. Вони ж могли образитися за таке, але промовчали. А тоді він мене розпитував про те, як ми облаштовували Холодний палац... про те, як я розраховував, що потрібно і на чому можна заощадити. Йому сподобалось, як уважно я ставлюсь до того, щоб не витрачати зайве.

«Знайшов два в одному - щоб і красень, і завгосп» - хотів прокоментувати Андрій, але Іртай сяяв від щастя, і псувати йому настрій не хотілось.
Повинні ж хоч у когось збуватись мрії.

- Сьогодні ще відпочинеш, звикнеш, а завтра почнемо... невдовзі має приїхати Ар-Лан, і його високість хоче влаштувати невеликий вечір. Для своїх, - захоплено вів Іртай. - Його високість дуже любить брата...

- А не заздрить?

Іртай відмахнувся:
- Може, то плітки… в деяких людей язики довші, ніж у жаб.