25.2

– Останній бій був страшним. Бран загинув... Не те, щоб я дуже страждав через це... Я його не знав. А він заподіяв такий  біль моїй матері…

– Слухай! –  мене раптом вразила страшна думка, –  Ти ж  відпустив того охоронця. А якщо він  прийде до тями і викличе поліцію?

– Тобто, розповість  комусь, і нас почнуть шукати? –  уточнив Ідан і відразу заспокоїв: –  Не  хвилюйся, він нічого не згадає. Тільки те, що йому несподівано стало зле… Він, навіть, про тебе не згадає.

– А якщо Алан вирішить  повідомити про викрадення машини? – пробурмотіла я сама собі.

– Не думаю. Алан не  стане привертати зайвої уваги. Взагалі, мені дивно, що він так легко здався.  Адже у нього є сила, нехай, він  ще й  не може нею користуватися у повній мірі.

– Сила темного виру?

– Так, вона.

На трасі почали з'являтися машини. 

І це мене турбувало. Я не дуже добре водила, та й   нервова втома давалася взнаки:   пальці німіли, очі злипалися.

А їхати ще з півгодини, точно!

Вмитися б холодною водою…  Ось вже, дійсно, випробування на міцність!

Я –  ніжна, тендітна троянда, та в такі  нелюдські умови виживання! 

Шкода саму себе було до чортиків.

Може, попросити Ідана, щоб він зняв цей  головний біль і тремтіння в руках? 

Адже він, напевно, здатний створити таку дрібничку!

Але я боялася. 

Все ще інстинктивно, десь у самій глибині душі не довіряла йому.  Тому не хотіла, щоб він до мене торкався. Бо,  раптом, він теж застосує якесь заклинання?

Моя власна сила не вселяла довіри. 

Так, вона начебто була, але я ще не  розуміла її, не сприймала як частину самої себе. 

Якщо  у найвідповідальніший момент вона мене підведе?

Я  потерла знак на долоні. 

На щастя, всі прояви вщухли, і він  більше не горів, не свербів, і взагалі,   ніяк себе не проявляв.

А  в серці  знову почала теплитися думка, що все це – повна маячня, і нічого подібного просто бути не може!

Я трохи повернула голову.

Ідан пильно дивився на мене, немов вивчаючи, спостерігаючи.

– Вибач, – сказав він, –  я розумію, що відбувається в твоїй душі.  У моєму  світі  теж  були люди, які нічого не знали про магію. І їм було дуже важко  прийняти на віру те, чого вони не розуміли.

– Невже? Я думала,   що у іншому вимірі  магія замість законів фізики…

– Не зовсім так. Ми жили поруч з людьми, і в той же час окремо від них. У світі, де будь-які закони чудово поєднуються один з одним. Це непросто пояснити, краще побачити на власні очі...

Дуже хороша відмовка! 

Але з іншого боку... 

Дикуну теж на пальцях не пояснити, що таке електрика. Поки його струмом не вдарить, то  навряд чи, зрозуміє...

– Добре! Досить одкровень на сьогодні. Просто треба вирішити, що робити далі. Ти знаєш?

– Знаю, – кивнув Ідан, –  нам потрібно відібрати  силу у  Алана і повернути туди, де їй і місце. 

– І як ми це зробимо?

– Поняття не маю, – обличчя  Ідана похмурніло, – але разом нам буде легше...

Я глибоко зітхнула. 

Мені б його впевненість! 

– Ось що ми зробимо. Ти  вважаєш,  Алан не нападе найближчим часом?

Чорт забирай! 

Зовсім недавно я задавала те саме питання. Маскарад якийсь, чесне слово!

– Так.  Сталося щось незрозуміле, тому він не може скористатися силою в повній мірі. Я поки не можу зрозуміти, що саме пішло не так…

– Тоді ми зараз поїдемо до мене. Додому, – сказала я, –  Мені потрібно трохи прийти до тями,  – і додала, не втримавшись: – Сподіваюся, я не пошкодую, що повірила тобі.

Ідан на це тільки невизначено хмикнув.  

І  мені здалося, – ой, як же я ненавиджу, ось  це – здалося! Загалом, мені здалося, що він теж чогось не договорює.