Глава 13.1

– Давай  подивлюся твою ногу.

– Ні, не треба! – заперечила  я кавпливо, – там нічого такого… 

Мені зовсім не хотілося знімати кросівки,  шкарпетки і показувати Алану  свої  спітнілі  п'яти і  обгризені нігті без манікюру.

– Як хочеш. Я б допоміг…

– Скажи,   це   магія була? –  я поспішила змінити тему.

– Магія.

– Ти мене не розігруєш? – запитала   я  тремтячим голосом. 

– А що, на твою думку, це могло  бути?

– Не знаю… У наш час… Якісь  спецефекти, наприклад.

– Боюся,  скоро тобі доведеться  спостерігати  подібні спецефекти щодня. Звичайно, якщо ми не  придумаємо, як  знову відправити  Ідана у небеття, – відповів Алан. 

– Хіба ти його не прогнав? Не показав, хто тут  сильніший?

– Ні. Якби  ми почали  справжню битву, багатьом довелося б погано. 

– Ти маєш на увазі людей у сквері?

– І їх теж. Саме тому  Ідан пішов майже без бійки. 

Ми  повернули праворуч від скверу, до автовокзалу.

– Але чому він до мене причепився? – спитала  я   у розпачі, –  Добре, я завела  цей клятий годинник!  То чому б йому не жити спокійно!

–  Не все так  просто… Давай спочатку  перекусимо,  –   відповів Алан.

І посміхнувся якоюсь втомленою посмішкою.

Ну звісно! 

Яка різниця, дізнаюся  я це зараз чи через півгодини! 

До того ж, Алан мене  від смерті врятував.   Он як батогом махав! Зголоднів, напевно...

Я згадала ніж в руках Ідана і  мимоволі  затремтіла, знову задихнулась  від жаху.

Алан пішов робити замовлення.

Я попрямувала до вбиральні, щоб трохи привести себе до ладу. 

Зрозуміло, нікуди тікати більше  не збиралася. Досить мені пригод на сьогодні.

З огидою подивилася на раковину, де відбився  слід від мого взуття, взяла серветку і ретельно  все стерла.

Потім   розчесала сплутане волосся, зібрала його  в   високий  хвіст на маківці. 

З такою зачіскою я  завжди відчувала себе впевненіше. Такою непокірною левицею, якій на все наплювати. Зухвалою спокусницею.

Обід нам принесли на веранду:  печена картопля з розмарином, креветки і овочевий салат.

На десерт –  кава і   тістечка.

Переживання не завадили  мені  пообідати від душі. Тим більше, їжа, й  справді була смачною.

– Дивно.  У  такій забігайлівці готують креветки, – зауважила я недбало.

– Багато хто вважає, що смачно поїсти можна тільки в хорошому ресторані. А це – помилка.  – відповів Алан, допиваючи каву, –  То  як, готова?

Готова, звичайно готова! А куди мені діватися?

Після ситного обіду клонило в сон, тому я відкрила вікно, щоб вітерець обдував обличчя.

Коли  місто розчинилося в спекотному мареві,  а попереду простяглася широка швидкісна траса, я  запитала:

– То що?

Алан відкинувся на спинку  крісла. Його рука спокійно лежала на кермі.

– Все це сталося  дуже давно. І не тут, а в іншому світі, відмінному від вашого. Про війну   і темний омут  я тобі вже казав.  Так ось... Сила,  яка потрібна нам обом,  схована в цьому самому годиннику. Вона не завжди була годинником, а перетворювалася на різні  предмети в пошуках того, хто зуміє її  звільнити...

Я підібгала губи. 

– Натякаєш, ніби  я – саме та, яка зуміє  її звільнити? 

–  Саме та. Тільки Ідан ні в якому разі не повинен  отримати  доступ до цієї сили.  Мені з таким трудом вдалося подолати його  магію. Зараз він слабкий, але так  не буде завжди. Чим довше він живе, тим сильнішим стає.

Я хмурилася і гризла  нігті, задумливо дивлячись на дорогу.

–  І це через те,  що я завела годинник?

– Годинник і раніше заводили, але нічого не траплялося.  Потім  він  просто зупинявся.   Але ж… Звичайна дівчина не змогла б скинути моє закляття.  

–  Ага! І  ти обхаживав мене, щоб переконатися напевно? І підвезти запропонував?

 –   Так, якщо хочеш.  Годинник не зупинився, а Ідан з'явився поруч з тобою вдруге. Так що сумнівів більше немає...

Я машинально  потягнулася  до  долоні і потерла   мітку. 

Відкрила вже рот, щоб запитати, чи означає вона щось, але раптом передумала. 

Якщо Алан справді маг, чаклун, чарівник  або ще хтось, то сам повинен  все зрозуміти.

– Ну добре...  То ж,   коли ти відправив мені  той лист, ти  взагалі не знав, хто я?

– Лист? 

– Такий дивний, у старому  конверті...

–  Взагалі-то, я відправляв тобі  повідомлення  на  емейл.