Глава 5.1

Широкий коридор з мармуровими  колонами   привів нас  до величезної вітальні, обставленої     сучасними, легкими меблями,  що були  куплені,  скоріш за все, в  якійсь Ікеї. 

Отакої!  

Я ж, судячи з зовнішнього вигляду будинку,   розраховувала побачити запилені антикварні  шафи,  важкі люстри, коври, срібло й  позолоту!

Біля вікна стояв стіл з різноманітними закусками,   кавою, водою і соком.

Я швидко порахувала присутніх – тридцять п'ять осіб. 

З них я знала лише  тітку Орину  і її  дочку. 

Тітка, звісно, у своїй манері, – навіть не підійшла до мене, тільки кивнула здалеку. 

А її дочка Валька – шістнадцятирічна дилда  з сережкою в носі навіть не удостоїла мене поглядом. Хоча колись я памперси їй  міняла...

Алан  і ще один чоловік:   солідний, в  дорогому,  темно-сірому  костюмі,  дійсно, схожий на адвоката,   перемовлялися між собою.

Потім Алан  звернувся  до присутніх. 

Тихо, але так, щоб його всі почули.

Гул голосів у передпокої миттєво  стих.

– Пані Вероніка  Осинська  не хотіла, щоб заповіт читався при всіх. Вона залишила  чіткі вказівки щодо цього. Тому кожного з родичів ми будемо запрошувати окремо, і він дізнається, що і на яких умовах  успадкував.  Почнемо через  двадцять хвилин, –  сказав Алан.

І разом з другим адвокатом  скрився у тій самій камнаті,  де  планувалася роздача скарбів.

Сказати, що я хвилювалася – то  нічого не сказати. 

У мене тремтіли руки, а в горлі застрягла грудка, тому я   навіть не змогла насолодитися  у повній мірі  чудовою кавою, не кажучи вже про вишукані закуски. 

Треба зауважити,  все це дійство виглядало якось дивно. Навіть, комічно. 

Оголошувати заповіт окремо для кожного родича? 

Напевно, щоб  ніхто не знав, що дісталося іншому, і не заздрив. 

Адже близької родини, у вигляді дітей і онуків,  у бабці не було. 

Чого я тільки не передумати за  цей час!

Встигла заспокоїтися і знову   почала страшенно хвилюватися, тому що мені довелося чекати, поки в диво-кімнату зайдуть всі родичі.

Вочевидь, в бабусиному заповіті я значилася останньою.

Назад  родичі виходили  з  розгубленими  обличчями. 

Мені, навіть,  якось не по собі зробилося.  

Чого це  вони з'являються з дверей бліді, немов привиди? Жодного проблиску радості у очах.

А тітка Орина, яка зайшла одна, без доньки, вийшла, морщачись так, немов їй цілий лимон у рота запхали.

Загалом, якщо у мене і були надії, то  за годину  виснажливого очікування вони  геть розвіялися.

– Маргарита  Лісіна,  внучата  племінниця, –  весело оголосив Алан, прочиняючи двері.

Я увійшла, супроводжувана підозрілими поглядами   родичів. 

– Сідай! – Алан вказав на  витончений стілець. 

Він так і не переодягнувся,  залишався  в тій самій  сорочці, темних джинсах і черевиках. 

Але не мені судити, як саме повинен  виглядати  адвокат на читанні заповіту!

Другого чоловіка в кімнаті не було, і це  мене злегка насторожило.

Я  сіла, точніше, втомлено плюхнулася. 

Мені дуже хотілося спати.

– Ну що ж, Маргарито  Ігорівно. Згідно з волею вашої  двоюрідної бабусі Вероніки Осинської, ви отримуєте в спадок цей годинник.

І Алан,  наче  фокусник, дістав  з повітря, а точніше з відкритої шухляди столу  годинник.   Ніби старовинний,  сріблястого  кольору,  з чорними  прогалинами і відкидною кришкою.

Я   здивовано моргнула.

– Годинник?

– Годинник! – кивнув Алан, дивлячись на мене   як  на експонат з кунсткамери.

– Це антикваріат? – запитала я,  все ще відчайдушно сподіваючись на диво.

Адже є такі годинники,  що коштують чималих грошей.

– Наскільки я знаю, ні… Вони зі срібла, але  не надто цінні.

–  Тоді  навіщо вони мені?

– Пам'ять про бабусю...

– Яку я триста років не знала!

– Я всього лише виконую її волю. 

Звичайно! У чому його вина?

Я постукала носком кросівка по ніжці столу. Зараз треба дзвонити Тетяні, нехай скине мені трохи грошей на зворотню дорогу.

Було так прикро, що   хотілося  вити.

Я підвелася.

– Всього доброго, Алане. Залиш це барахло собі.

Я прекрасно знала, що такий годинник у ломбарді візьмуть як брухт, за безцінь.

– Зачекай!  Я розумію, що ти розчарована і розлючена,  але ось що… Хоча б, поглянь на них.