Розділ 37.1

Після тієї пам'ятної розмови кронпринцом, леді Ізабеллою та мною, одразу розпочалася підготовка до благодійного заходу, що не могло мене не радувати.

Леді Ізабелла була на чолі, а всі інші потенційні наречені допомагали з його організацією. Я та Еліана також входили до числа головних, і нам довірили напряму допомагати Ізабеллі.

Решта учасниць були розподілені між окремими завданнями: хтось відповідав за їжу, хтось за подарунки, а хтось займався організацією простору.

Здавалося б, що складного в організації одного благодійного заходу? Але роботи виявилося вдосталь для всіх. І найбільше часу займало навіть не планування, а спілкування. Доводилося вирішувати безліч питань із різними людьми.

Як пояснили нам розпорядники, цей етап відбору мав виявити не лише організаторські здібності, а й нашу комунікабельність та ставлення до простого народу.

Нам виділили на це два тижні.

Роботи було стільки, що навіть вечері з принцами скоротили з трьох разів на тиждень до двох.

Чи раділа я, що моя ідея крок за кроком втілюється в життя?  – Так. Безмежно. Це справді було дуже важливо для мене. Але те, що не я відповідала за організацію, вносило свої корективи.

З самого початку я побоювалася, що Ізабелла та Еліана використають цю можливість, щоб якось нашкодити мені, чи просто зіпсувати мій план наскільки це можливо. Але все виявилося зовсім навпаки.

Леді Ізабелла спілкувалася зі мною нейтрально-ввічливо. Більше того, коли виникали організаційні питання, вона без зайвих вагань зверталася до мене за порадою.

Інколи нам навіть доводилося чаювати разом. Але, пам’ятаючи наше попереднє чаювання, я наполягала, щоб зустрічі відбувалися на моїй території.

Здається, Ізабелла знаходила це кумедним, але мені було байдуже. Безпека понад усе.

Жозефіна дивилася на ці зміни косо. Вона не могла зрозуміти, чому я так спокійно спілкуюся з Ізабеллою.

І хоча я пояснювала, що між нами лише ділові розмови, вона мені не вірила.

Після останніх подій Жозефіна втратила довірливість. Навіть більше, вона стала надзвичайно обережною та боязкою, ніби чекала підстави звідусіль.

Іноді мені здавалося, що вона чекає її навіть від мене.

А оскільки ми з Ізабеллою не запрошували на ці зустрічі більше нікого, і взагалі проводили їх за закритими дверима, Жозефіна ніяк не могла позбутися своїх підозр, щоб я їй не говорила. На мій превеликий жаль, це дещо віддалило нас один від одного.

А що ж до леді Еліани?

Що ж... їй прийшлося несолодко.

Офіційно вона посіла друге місце.

Офіційно вона залишалася «найкращою подругою» Ізабелли.

Але неофіційно…

Все було зовсім інакше.

Ізабелла й раніше не мала до неї надто теплих почуттів. Еліана була для неї радше зручним союзником, аніж справжньою подругою. Але після останніх подій Ізабелла відчула себе використаною. І такого вона не пробачала.

Мало того, що вона серйозно відчитала Еліану щодо її «тіньових» планів і наголосила, що про подібне варто обговорювати, або принаймні попереджати, так ще й віддалила її від себе. І це для Еліани було смерті подібно.

На самому початку вона спробувала заявити про свою владу, але Ізабелла миттєво поставила її на місце.

"О, це так вираз обличчя..." – подумала я, коли ображена Еліана, стискаючи губи, рушила виконувати доручення Ізабелли. Вона кидала на свою подругу розгнівані погляди, які та ігнорувала.

Я навіть не втрималася і запитала:

– Ви не боїтеся, що вона вам цього не пробачить?

– Що саме?

– Хороше ставлення до мене… і погане до себе?

– Мене це мало хвилює.

– Але ображена, до того ж недалека людина здатна на будь-що.

– Леді Каміло, моя порада вам – не лізьте, куди не просять. Ви надто погано знаєте Еліану, щоб робити хоч якісь висновки.

– Ваша справа, – знизала я плечима, сама не розуміючи, навіщо взагалі завела цю розмову.

– Саме так… моя. Не варто переживати за мене, – її голос був пронизаний сарказмом.

– Навіть не збиралася.

– Чудово.

Так ми досягли своєрідного взаєморозуміння.

Про дружбу чи бодай теплі стосунки мова не йшла, але між нами настало перемир'я.

Я не була певна, скільки воно триватиме, але навіть цьому була рада.

Час підготовки минув швидко.

Були й конфлікти, й непорозуміння, більша частина з яких була спричинена саме леді Еліаною, та врешті ми впоралися із завданням.

Звісно, все вийшло не зовсім так, як планувалося. Деякі витрати довелося урізати, дещо спростити, але кінцевим результатом я все одно була задоволена.

А сам захід пройшов навіть краще, ніж я очікувала. Люди справді насолоджувалися вечором. Та найголовніше – вони не просто отримали разову подачку. Вони отримали надію на краще майбутнє.