Розділ 34.2

Я сиділа, слухала оголошення результатів і робила все аби не видати свої справжні емоції. Якщо коротко...  Моя ідея… виграла. Але не я.

І саме зараз я намагалася зробити все аби виглядати здивованою... а все тому, що я дізналася про це дещо раніше. Мені принесли листа приблизно за пів години до моменту оголошення результатів. І ось тоді я була не тільки здивована, а й обурена. Мені знадобилося добрих десять хвилин аби заспокоїтися і по іншому подивитися на ситуацію.

На превеликий жаль в листі було надто мало інформації, аби я могла хоч щось зрозуміти. Пообіцяли пояснити все пізніше. Тому довелося просто змиритися і зробити саме так як просили.

І ось зараз сиділа тут, і вдавала, що все добре, все нормально і мене зовсім нічого не турбує та не обурює. Як мантру я повторювала собі слова: "Головне, що моя ідея буде реалізована... це найголовніше, а чиє там ім'я не так важливо." І хоч від цього не ставало легше, та я мала намір зробити саме те, про що мене попросили.

Я спокійно зустріла розпорядника, який подарував мені незрозумілий погляд і милу посмішку, зустріла принца Олівера, який не втримався і підморгнув мені, і звісно принца Теодора... який мене проігнорував. Лише коли він зайняв своє місце, його очі на якусь мить зустрілися з моїми. Але він одразу розірвав зоровий контакт. Мої пальці мимоволі стиснулися в кулак, а серце завмерло.

"І як мені стримати свої почуття... коли навіть така дрібниця порушує мою рівновагу?"

– І так думаю, ми можемо розпочинати, - взяв слово Гарольд. - Перш за все, хочу сказати, що ви всі постаралися на славу. Отже... перше місце посіла... леді Ізабелла, за свою ідею проведення благодійного заходу в стінах храму. Найбільше нам сподобалося, що цей план має можливість довготривалого розвитку і можете мати великий позитивний вплив на подальше життя людей.

Мені не треба було дивитися в дзеркало, щоб знати – мій вираз обличчя залишався незворушним. Більше того, на моєму обличчі з'явилася посмішка. Так, з перемогою вітали не мене, але хвалили мій проєкт і я не могла не відчувати гордості.

А от поглянути на Ізабеллу було цікаво.

Горда посмішка, що з’явилася на її обличчі в перші секунди, дуже швидко згасала. Її спина залишалася рівною, але руки, що лежали на колінах, трохи стиснулися в кулаки. А вираз обличчя змінився – від радості не залишилося й сліду. Натомість з’явилася нервова, натягнута посмішка, яка тільки віддалено нагадувала справжню.

"Цікаво… що ти зробиш, Ізабелло? Ти ж знаєш, що це не твій проєкт… не твоя перемога… Як же ти вчиниш?"

Звісно, зараз дівчина промовчала, таке не варто виставляти на загальний огляд, але мені було дуже цікаво дізнатися як вона вчинить. Я знала, що вона здатна на каверзи, пізнала це на власному досвіді, але тут ситуація відрізнялася, адже цю придумала не вона, нею радше скористалися. І я підозрювала, що роль маріонетки була їй зовсім не до вподоби... проте... я все одно не була впевнена як вона вчинить.

– А також нам дуже сподобалася робота леді Еліани, вона хоч і була дещо простіша, за ідею леді Ізабелли та все одно заслуговує на особливу увагу. Леді придумала створити ярмарку з маскарадом. 

Я перевела погляд на Еліану.

Вона не просто не виглядала здивованою – вона сяяла.

"Невже це все її рук справа?" - Я просто не могла повірити, що вона все це провернула... сама.

Її очі блищали тріумфом, губи розтягнулися в щасливій усмішці, і вона з гордістю кивнула.

– Дякую! Дуже дякую за те, що оцінили мої старання!

А от Ізабелла…

Я помітила, як вона кинула на Еліану холодний, майже ворожий погляд.

Якщо чесно, дивлячись на все це, мій гнів сам собою стихав. І хоч я поки що не знала подробиць, була впевнена, що все це було не просто так.

І буквально за кілька хвилин після того, як ми повернулися до своїх покоїв, мені прийшов ще один лист, цього разу із запрошенням на приватну зустріч.

"Нарешті ситуація проясниться..."

Любі читачі, я щиро перепрошую за таку довгу перерву в оновленнях. Захворіла дитина і це вибило мене з колії, голова взагалі відмовлялася думати про щось інше. Я потихеньку буду продовжувати писати, але на цьому тижні оновлення будуть виходити через день. Дякую, що ви зі мною))