Розділ 30.1

– Зараз я оголошу волю Його та Її Величності, – голосно сказав Гарольд, тим самим закликаючи до тиші. – Ситуація, що сталася, є неприйнятною. Подібна поведінка в палаці – неприпустима.

На обличчі Еліани розцвіла непідробна усмішка.

"Здається, вона вже святкує свою перемогу."

Але я була певна, що все не може так просто закінчитися, хіба що королева вирішила позбутися мене раз і назавжди. Але ж Гарольд казав, що король не має нічого проти мене. Я не вірила, що мій проступок заслуговує на суворе покарання.

– Застосовувати насильство в стінах палацу для леді – недопустимо.

Здавалося, Еліана зараз застрибає від щастя, хоча як леді звісно вона стримається. Але наступні слова Гарольда змусили її спуститися з небес на землю.

– Однак ситуація виявилася неоднозначною. Леді Каміла, хоча й перестаралася із застосуванням сили, радше захищалася. А от леді Еліана вчинила негідно свого положення та статусу.

– Що?! – Еліана не стрималася. Її обличчя зблідло від шоку.

В залі запанувала тиша. Ніхто нічого не сказав, але погляди, що схрестилися на ній, змусили її відступити.

– Як я вже сказав, леді вчинила недостойно. Саме її дії  призвели до конфлікту. Окрім цього леді представила докази, що не відповідали дійсності. Та в цій ситуації вирішили покарати обох. Сподіваємося, це стане хорошим прикладом для інших поводитися достойно.

Еліана відкрила рота, ніби хотіла щось заперечити, але передумала.

– Обидві леді повинні відвідати п’ять обов’язкових уроків етикету, щоб ще раз засвоїти, як слід вирішувати конфлікти. Окрім цього, кожній доведеться деякий час обходитися без служниці. Леді Камілі – два дні. Леді Еліані – 5 днів.

Я більше переймалася через уроки етикету, ніж через відсутність служниці. А от Еліана виглядала нажаханою.

– І останнє, – продовжив Гарольд, – щоб запобігти подальшим конфліктам між леді, вирішено переселити леді Еліану до леді Селестини, а леді Жозефіну – до леді Каміли.

А ось останні слова Гарольда мене порадували. Сильно. Нарешті можна буде розслабитися хоч трохи. Я ледве стрималася аби не всміхнутися. Звісно, в цій ситуації я повинна була б відчувати провину за свої вчинки, саме тому зараз старанно її зображала.

– На цьому все. Всі можуть бути вільні.

Цей так званий суд залишив по собі змішані почуття.

"Все могло закінчитися набагато гірше…"

Я навіть не помітила, як дійшла до своїх покоїв, настільки заглибилася у думки.

Сьогодні вперше я почувалася такою безпорадною. Якби не втручання принца… хто зна, щоб могло статися.

Мені було цікаво, хто саме за мене заступився, але якщо чесно мені було це не надто важливо. Якби не ці кілька слів, я б вилетіла з палацу з ганьбою. Тоді про стосунки, чи тим більше шлюб із Теодором не могло б бути й мови. Та й положення нашої родини похитнулося б настільки, що нашу репутацію навряд чи змогли б реабілітувати.

"Але все закінчилося добре..."

Коли я нарешті дісталася своїх покоїв, там творилося казна-що.

Служниці снували туди-сюди, хтось щось пакував, хтось наказував, а рівень шуму перевершував усі допустимі межі.

– А… що тут відбувається? – запитала я Емілі, яка стояла осторонь і, здається, навіть не помітила мого приходу.

– Ох?! Леді Каміло… ви мене налякали!

– Пробач… Не хотіла.

– Та нічого. Я рада, що все завершилося добре. Пан Гарольд уже доніс до нас інформацію.

– Уже?! – Я була здивована швидкістю поширення новин у палаці.

Так, я виходила з зали майже останньою, але все одно не очікувала, що все так швидко закрутиться.

– Так, – підтвердила Емілі. – Розпорядник наказав переселити леді Еліану негайно, а інша частина покарання набуде чинності  від завтра.

– Он воно що…

Я замислилася, а потім згадала одну важливу деталь.

– До речі, хотіла уточнити. Ти ж була приставлена і до мене, і до неї? З ким ти тепер залишишся?

– Я приставлена саме до цих покоїв. Тому залишаюся з вами.

– Я така рада! – Я не стрималася й обійняла її.

Можливо, інші служниці були нічим не гірші за Емілі, але я вже звикла до неї. Хоча пройшло всього кілька днів, її присутність стала для мене цінною.

– Що тут відбувається?! – пролунав різкий голос.

Я навіть здригнулася.

Ледве у дверях з’явилася Еліана, як її обличчя скривилося від люті.

"Я думала, вона у своїй новій кімнаті… Чому вона досі тут?"

Емілі хотіла щось відповісти, пояснити, але я випередила її.

– Леді вас переселили. Не забули?

– Що?! Уже?!

– Так. Уже. Гарольд наказав негайно перенести всі ваші речі.- Я жестом вказала на служниць, які пакували її сукні та особисті речі. – Дещо вже перенесли, – додала я, спостерігаючи, як її обличчя наливається гнівом.