Розділ 14.1

Зала для дебатів була невеликою, але місця не вистачило для всіх охочих спостерігати за цим дійством. У натовпі виднілися міністри та чиновники різних рангів — вони, очевидно, мали оцінити нашу риторику й аналітичні здібності. Місця для учасниць розмістили в першому ряду, поруч із принцами, які свої вже зайняли.

Як тільки я увійшла, всі погляди миттєво спрямувалися на мене. Ізабелла, на мій подив, не виглядала надто здивованою моєю появою.

- Леді Каміло... рада, що вам стало краще... вже й не сподівалися вас тут побачити, -  промовила вона з удаваною ввічливістю.

- Вашими молитвами... вашими молитвами, - багатозначно посміхнулася і сіла на вільне місце. Благо, воно було досить далеко від Ізабелли та інших, хто брав участь у чаюванні.  Не хотілося зараз з ними спілкуватися, це не принесе мені нічого: ні користі, ні задоволення.

Окрім Ізабелли я помітила ще кілька косих поглядів і один з них належав леді Кларисі. Очі її все так само були холодні, але на обличчі з'явилася легка, ледь помітна, дещо моторошна усмішка, коли вона поглянула на мене. 

"Невже вона теж заодно з Ізабеллою? Але ж вони явно терпіти не можуть одна одну..." 

А от хто дивися на мене з полегшенням, так це Жозефіна.

"Але чому ж вона тоді не покликала на допомогу?"

Запитань було більше, ніж відповідей, але я знала точно: потрібно розпитати леді Жозефіну про те, що сталося після того, як вони з Еліаною залишили мене там... в парку. 

Розпорядник вийшов на сцену, оголосивши початок другого етапу. Ми виступали не першими, що було втішно, але мінусом стало те, що одним із моїх напарників виявилася Ізабелла.

Першими викликали дівчат із картками під номером один — Жозефіну та Еліану. Еліана сяяла впевненістю, тоді як Жозефіна виглядала ніби хоче зникнути.

- Завдання: уявіть, що ви отримали доступ до розподілу щорічного бюджету країни. На які сфери ви виділили б більше коштів, які урізали б, а які виключили повністю? Вам надано узагальнені економічні, політичні та соціальні дані за останній рік. Ви готові?

- Так, - впевнено відповіла Еліана.

- Так, - вторила їй Жозефіна ледве чутно.

- Що ж, хто бажає розпочати першою?

- Я, - не роздумуючи заявила Еліана.

- Чудово леді Еліано, слово вам. Не забувайте у вас в цілому є десять хвилин аби представити та довести свою думку.

- Цього більш ніж достатньо. - Самовпевнено сказала вона і розпочала свій виступ. - На мою думку, є три важливі сфери, які варто розвивати першочергово: торгівля, мистецтво й культура, а також військова діяльність. Звісно, я не маю на увазі, аби порівну розділи весь бюджет лише на ці три сфери, але на мою думку, саме вони заслуговують найбільшої частки.

Її промова тривала ледь хвилину і залишила більше запитань, ніж відповідей.

- Поясніть детальніше, - сказав хтось із присутніх в залі. Якщо я не помилялася, то це був міністр фінансів.

- Аа... так, добре. - І замовкла. Здається, Еліана трохи розгубилася. Не так вона уявляла собі дебати. Хоч поки що їх важко було назвати дебатами. Аргументи у Еліани не те що були слабкі, вони були відсутні, а Жозефіна відверто боялася відкрити рота.

- Леді? Ваш час іде... Якщо вам нічого сказати, нехай слово візьме інша учасниця. - Холодно сказав принц Теодор.

- Я б..., - почала Жозефіна, але Еліана її перебила.

- Я маю, що сказати. Чому я думаю, що ці сфери найбільш важливі...? Це тому, що розвиток військової діяльності завжди важливий, адже саме сильне військо дозволяє нам не тільки не боятися нападу з боку сусідніх країн, а й при необхідності втручатися в геополітичну карту світу. Що до торгівельної сфери, то тут все й так зрозуміло. Розширення торгівлі як експорту, так й імпорту принесуть країні та всім її жителям більше коштів і більше різноманітних товарів. А сфера культури... тут взагалі все просто. Розваги необхідні аби люди могли відпочивати душею і тілом. На мою думку, так всі стають щасливішими, що звісно не може не покращувати стан країни та всіх її жителів.

- Леді Жозефіно? Ваша думка?

- Я... я... не можу погодитися з тим, що сказала леді Еліана..., - Жозефіна випалила це і завмерла. Вся зала притихла... Еліана дивилася з малоприхованою злобою в очах на свою опонентку, але всі інші здається нарешті відчули бодай якийсь інтерес до дебатів.

- Продовжуйте, леді Жозефіно, - м'яко сказав принц Олівер.

І вона нарешті набралася сміливості...

Зробила крок вперед, розправила плечі і заговорила...

- Як я вже сказала, я не можу погодитися з усім, що сказала леді Еліана... хоч звісно в її словах є частка правди.

- І що ж не так я сказала?

- Річ не у тому, що ви сказали щось не так... річ у тому, що те що ви сказали не достатньо аби можна було побачити всю картину.

Еліана на це аж заскрипіла зубами. - Взяти до прикладу військову сферу. Вона справді важлива. І все те, про що ви говорили леді Еліано - правда.

- То що...?