Розділ 13.2

Лікар сказав, що знадобиться близько десяти хвилин аби мені стало краще, та ефект від уколу я відчула майже одразу. З кожною хвилиною мені ставало все краще й краще. Голова майже не крутилася, думки не плуталися... Нарешті цей кошмар припинився.

Я тихо повернула голову аби побачити спину того, хто мене сьогодні врятував - принц Олівер. Він відкрився мені з іншого боку. Виявляється, кронпринц може бути не лише зухвалим і нахабним, а й чуйним і сміливим. Він не пошкодував для мене дорогоцінний еліксир. Не те щоб я знала, що воно таке взагалі, але з тих розмов, що вдалося почути... я чудово розуміла, що ці ліки не просто цінні... вони безцінні. І в нього можуть бути серйозні проблеми через мене.

- Ваша Високосте, - тихим, трохи хриплим голосом сказала я, аби привернути його увагу.

Він різко розвернувся і на його обличчі я побачила тривогу... а потім полегшення...

- Каміло... ти як?

Він назвав мене на ім'я... яка невихованість. Але сьогодні я вирішила пропусти це повз вуха... Все-таки отруєння і те, що мене на нього знудило... нас зблизило.

- Краще... дякую, що допоміг, - я справді була дуже вдячна. Там в глибині осіннього холодного парку, на тій самотній лавці мені було дуже страшно.

- Не треба за таке дякувати, - трохи різко відповів він. - Так вчинив би будь-хто. - Здається, він і справді не вважав, що зробив щось особливе.

- Не всі, - тихо зітхнула я.

- Я б дуже хотів дізнатися як так сталося, що ти там опинилася в такому стані, але в нас мало часу.

- Мало часу?

- Так. Дебати розпочнуться за тридцять хвилин, а тобі ще потрібно привести себе до ладу.

Так... Дебати...

Я зітхнула... Після того, що тільки що сталося, мені зовсім не хотілося кудись йти...

Принц дивився на мене незрозумілим поглядом. І я вирішила, оскільки ми ніби трохи зблизилися сьогодні, поставити йому серйозне питання.

- Ваша Високосте...

- Для тебе Олівер.

- Ваша Високосте...

- Олівер. Не буду відповідати, поки не назвеш мене на ім'я.

Здається, від серйозності, що нещодавно я бачила в очах принца і чула в його голосі, не залишилося і сліду... Але аби не гаяти час, все ж таки погодилася піти на поступки.

- Олівер...

Яка ж велика посмішка з'явилася на його обличчі.

- Так... так..., Каміло, - Він нахилився трохи ближче чим мене збентежив. Я відвела погляд і нарешті поставила своє питання.

- Чому я взагалі тут?

- Тут?

- На відборі... Я слабо підхожу на роль майбутньої королеви.

- Як на мене... ти ідеальна... на роль майбутньої королеви..., - сказав він з придихом, нахилившись ще ближче до мене.

Це вже було занадто, тому я злегка відштовхнула його і скочила на ноги.

- Здається, Ваша Високосте, ви говорили, що часу обмаль. Варто поспішити! - І направилася до дверей. Але варто мені було за них вийти, як я зрозуміла, що не маю уявлення де саме я знаходжуся і в який бік мені зараз йти.

На моє щастя і на мій подив, принц Олівер не став підтрунювати наді мною, він лише спокійно сказав.

- Я проведу до вашого крила.

- Дякую.

За ці кілька хвилин нашої розмови лікарняному кабінеті, мій стан цілком покращився, тому я могла поспівати за його високістю без будь-яких складностей. Та й дорога до нашого крила зайняла всього кілька хвилин.

- До зустрічі, - він злегка кивнув і розвернувся аби піти.

- До речі... А що за побічна дія? - Запитала я навздогін.

Принц Олівер зупинився... розвернувся... І я побачила на його обличчі ту саму, вже звичну хуліганську посмішку.

- Розповім тобі після дебатів... Нам все одно варто обговорити все, що сьогодні сталося. - І підморгнув мені.

Більше не сказав ні слова. І пішов геть.

Підморгнув? Підморгнув... Який же він все-таки нахаба... хоч і принц!

Але часу про це думати не було. Варто було поспішити і підготуватися до дебатів. Оце буде сюрприз для Ізабелли та всіх інших, хто приймав у цьому участь.

- Леді, Каміло! - При вході в мою кімнату мене зустріла занепокоєна Емілі. - Де ж ви були?

- Все потім. Зараз допоможи привести мене до ладу.

- Добре. Все зроблю.

Часу було обмаль, але ми впоралися. Звісно я прийшла останньою, але сьогодні я щиро насолоджувалася виразами облич всіх інших дівчат.

От так вам!