Розділ 12.1

Ніч після балу видалася неспокійною. Я раз у раз прокручувала в голові слова принца Теодора, намагаючись зрозуміти їхній прихований сенс, але марно. Так, він мені сподобався більше ніж будь-хто до цього, але чи були його наміри щирими? Чи можливо, за ними ховалася якась не зрозуміла мені гра? Рубати з плеча я не хотіла. Врешті-решт, його слова могли взагалі не мати до мене жодного стосунку. Тож я вирішила залишити все як є й просто спостерігати. Час розставить усе на свої місця.

А наступний день приніс не лише наступний етап відбору, але й несподіване запрошення на чай.

- Доброго ранку, леді, - Гарольд зустрів нас, і як завжди вам невимушений вигляд з ноткою офіційності. І хоч весь його вид показував певну відстороненість і холодність, в його очах я бачила приємну теплоту. Здається саме так на мене частенько дивився знайомий дідусь в дитинстві. - Сьогодні розпочинається наступний етап відбору - політичні дебати.

Дівчата переглянулися, всі були дещо здивовані вибором завдання.  Усі знали, що кожен відбір завжди унікальний, але такого ще ніколи не було. Я теж не очікувала подібного. У нашій країні жінок раніше ніколи не допускали до участі у будь-яких політичних обговореннях, не кажучи вже про дебати.

- Дебати? - Перепитала Еліана.

- Так, леді, вам не почулося, - підтвердив Гарольд з ледь помітною усмішкою.

- Будь ласка, трохи детальніше про них, - вставила своє слово леді Ізабелла, навіть вона була дещо спантеличена, хоч і всім своїм видом показувала впевненість.

- Звісно. Як ви вже зрозуміли, вам доведеться взяти участь у дебатах і змагатися ви будете один проти одного. Всього буде п'ять різних тем. Випадковим чином кожна учасниця витягне папірець зі своєю темою. В кожної буде своя роль, яку доведеться відстоювати. Вся базова інформація буде вам надана. На підготовку вам дається час до вечора. Після вечері й розпочнеться другий етап відбору.

Це завдання здалося мені цікавим і доволі незвичним. Завдяки йому можна було добре роздивитися слабкі та сильні сторони претенденток на руку принца та місце майбутньої королеви. Звісно, було зрозуміло, що розв'язати політичну проблему без підготовки буде важко, тим паче дівчатам, які раніше ніколи не стикалися з такими питаннями. Моя обізнаність в політиці теж бажала кращого. Але я запідозрила, що сенс цього випробування полягав не стільки у вирішені завдання, скільки в демонстрації способу мислення й уміння триматися на публіці.  Ситуації бувають різні, і королева має бути готова до всього.

- І, будь ласка, спробуйте розібратися самостійно, - додав Гарольд.

- Бібліотека теж під заборонною? - Поставила я резонне запитання, прекрасно розуміючи, що без додаткових матеріалів це буде складно.

- Хм... ви можете скористатися бібліотекою, - після короткої паузи відповів розпорядник. Дівчата одразу пожвавішали, але їхній ентузіазм швидко згас. - Але і там вам не будуть допомагати у пошуках потрібної літератури.

Моє завдання було непростим, хоч напевно й в інших вони були не менш важкі. Необхідно уявити себе представницею сусіднього королівства Астранор. Проблема стосувалася спірних територій. Колись наше королівство Верліон передав у користування Велерійські гори як жест доброї волі для укладення миру між Астранором, Зелфією та власне Верліоном.

Там видобували срібло, але оскільки його кількість була доволі невеликою, і Верліон мав інше більш значне місце видобутку, він поступився задля миру. Було налагоджено важливі торгівельні зв'язки і все працювало добре. До завершення оренди залишилося ще два десятки років, але нещодавно там відкрили кілька важливих родовищ срібла. Це значно знизило експорт срібла Верліона, чим спричинило економічну кризу в країні. Верліон хоче переглянути договір і внести корективи, та Астранор і Зелфія категорично проти. Це якщо коротко. І от цікаво те, що зараз мені належало виступати не за свою країну, а за іншу... і тут важко було сказати, чи мусила я бути цілком на боці Астранора, чи все ж таки мала б показати себе прихильницею мого рідного краю Верліон.

Оскільки королевою я бути аж ніяк не планувала, приділила цьому завданню зовсім небагато часу. Рівно стільки скільки потрібно, аби не виглядати зовсім вже неотесано. Далі у мене було в планах відпочити, але несподіване запрошення їх змінило.

Тук Тук

- Пані Каміло, можна.

- Так, заходь Емілі.

Двері відчинилися і на порозі з'явилася помічниця з конвертом у руках.

- Що це в тебе?

- Пані Еліана просила вам передати.

"Еліана?"

Я швидко пробігла очима листа. Це було запрошення на чаювання... від леді Жозефіни.

"І чому Еліана передає запрошення від Жозефіни? Не помітила, що вони були близько знайомі..."

Леді, Каміло, хотіла б запросити вас на чаювання до моєї кімнати. Буде ще кілька леді. Думаю, це чудова нагода налагодити стосунки. Сподіваюся, ви погодитеся.

Лист виглядав... добре... Але мене бентежило те, що саме Еліана мені його передала. Та я все одно вирішила погодитися. Просто з цікавості, а ще тому, що Жозефіна мені сподобалася.

У призначений час постукала у двері й почула тихе "Заходьте".

У просторій вітальній, майже ідентичній нашій з Еліаною, за столиком уже сиділи Жозефіна, Селестина, Ізабелла, Клариса, та Еліана. Чесно кажучи вибір учасниць цього заходу поставив мене у глухий кут. Між ними точно не йшла мова про будь-які близькі стосунки...