Королівський палац. Зала переговорів.
- Ваші Величності... Ваші високості, ми можемо розпочинати.
- Чудово, - Кивнула Королева і легким помахом руки передала слово головному розпоряднику.
Пройшов всього один день відбору і всі поки що зберігали піднесений настрій і підвищену зацікавленість.
- Отже, перший день позаду, - почав розпорядник з очевидного, - І в нас уже є певні результати. Деякі кандидатки дуже непогано себе показали.
- От тільки це нічого не означає, - протягнув принц Олівер із легким сарказмом.
- Так, - дещо напружено відповіла королева Равенна, - Останнє слово за тобою. Але потрібно приймати рішення не тільки серцем, а й головою. - Зауважила вона. Королева суворо поглянула на сина, а потім перевела погляд на іншого сина. Він сидів мовчки, і ледве показував хоч якусь реальну зацікавленість в цьому відборі. не зважаючи на те, що мав до нього пряме відношення, адже серед цих дівчат могла бути і його дружина. Можливо було не правильно поспішати з весіллям Теодора, але як мати королева Равенна вирішила зробити все можливе, аби компенсувати втрачені роки.
Вона дивилася на Теодора дещо збентежено та схвильовано ще кілька секунд, та врешті зосередилася на нагальних питаннях.
- Якщо всі ознайомилися зі звітом, думаю саме час виставити оцінки кожній нареченій.
Всі кивнули, і розпорядник почав зачитувати імена.
Король, королева, принци, і розпорядники мали право виставити свої оцінки по десятибальній шкалі за кожен пройдений етап. А ще, цього року, було вирішено використати таємного учасника відбору, який міг би прослідкувати за нареченими з середини, так би мовити.
- Першою була Еліана де Лафер. Вона показала себе... посередньо. Поки що важко сказати щось однозначне, - висловив свою думку розпорядник, ставлячи помітку у своїх паперах.
- Повністю згоден, - висловив свою думку принц Олівер. Він, якщо бути чесним, і не запам'ятав її, хоч вона й була перша, хто виступав сьогодні. І навіть танець з нею був... ніякий, як би сильно вона не намагалася поглядами та посмішками привернути його увагу.
- Можу ще також додати, що вона надто залежна від леді Ізабелли Лейвіц, що грає не на її користь.
Висловилися всі хто хотів і настав час виставляти свої оцінки. Кожен зробив помітку у власному записнику, і обговорення продовжилося.
- Наступною виступала леді Каміла... І її виступ був дещо нестандартний, - Гарольд кашлянув намагаючись тим самим приховати смішок. Лише одна згадка про виступ леді Каміла викликала посмішку на його обличчі.
Не втримався від сміху й принц Олівер.
І навіть принц Теодор при згадці леді Каміли проявив певну небайдужість. Королева помітила як її сини, обоє реагували на це ім'я, і це відверто змусило її дещо нервувати. Вона теж добре пам'ятала леді Камілу. І як її не запам'ятати, якщо вона була останньою, хто приїхав до палацу і наробив шуму. Та поки що було важко скласти якусь виважену думку про дівчину.
- Гарольде, що ви про неї думаєте, - запитала королева, намагаючись приховати занепокоєння. Та якщо від всіх інших і вийшло, король очевидно щось помітив. І хоч він поки не сказав ні слова, та він завжди вмів слухати й робити правильні висновки.
- Я думаю, що вона цікава. Вміє справлятися зі складними ситуаціями... хоч і дещо нестандартним способом.
- Щось і ще?
- Я маю що сказати, - вирішив висловитися принц Олівер.
- Говори.
- Я їй не подобаюсь, - ця заява явно викликала певне здивування.
- Сину? - Перепитав король.
- Я хочу сказати, що вона може дещо саботувати відбір, і на це потрібно зважати, - принц Олівер говорив це все розслаблено посміхаючись, ніби подібний стан речей його зовсім не хвилював.
- І... навіщо тобі в дружини дівчина, якій ти не подобаєшся? - Запитала королева.
- Вона подобається мені, - твердо відповів кронпринц. І в цій короткій відповіді було добре чути рішучість і небажання відступати.
- Гаразд... Хтось може ще щось сказати про леді Камілу? Леді Алісія?
- Так... вона цікава. Дещо легковажна, але з характером. Може постояти за себе і допомогти іншому в складній ситуації. Поки що це все.
- Добре, далі буде видно. - Кивнув король.
- Думаю, вона не підходить на роль Королеви, - раптово заговорив Теодор.
- Теодоре, чому ти так думаєш? - Запитав король.
А королева дещо схвильовано дивилася на сина. Їй ситуація дуже не подобалася. Ще нічого погано не сталося, та вона вже чітко бачила куди все йде...
- Я думаю, що їй не вистачає серйозності. Правильно підмітила леді Алісія, вона легковажна.
- Думаю, ще рано робити висновки. Попереду ще багато часу, аби краще зрозуміти її вчинки. Але ми звісно візьмемо до уваги твої слова.
- Не думаю, що це варто робити, - Оліверу не сподобалися слова брата.
- Що саме?