Розділ 10.2

Ми швидко йшли до моєї кімнати. Не варто залишати свято на двого можуть неправильно зрозуміти. Я йшла по переду, а Жозефіна хвостиком за мною.

- Ласкаво прошу.

- Дякую, - вона зайшла в середину, але зупинилася біля самого входу в мою спальню, ніби боялася, що тут їй не раді.

Я дістала з шафи свою яскраво бордову сукню і одразу почала за спиною тихе "Ах".

І звісно я подумала, що вона ахнула від захвату... та виявилося, що я помиляюся.

- Ні... ні... ні... вибачте, це була помилка. Я краще піду - Затараторила Жозефіна.

- Що? Помилка? Чому? - Повернулася до неї в здивуванні.

- Просто ця сукня..., - вона відверто дивилася на неї з жахом. Невже вона така страшна? Чесно? Це було образливо... Але я вирішила наступити на горло своїй гордості, проковтнути образу, що нанесли одній з моїх найкращих суконь і все ж таки докопатися до правди.

А Жозефіна вже почала задкувати, очевидно, намагаючись втекти якомога швидше і від мене і від моєї сукні.

- Стояти! - Рявкнула я. І хоч це було не надто голосно, а тон був командний, дівчина від цього завмерла на місці і з ще більшим жахом на обличчі поглянула на мене.

- Я... я...

- Тихо... Спокійно... -  Вирішила, що варто трохи легше з нею, бо вона надто перелякана. - Просто поясни, що не так із сукнею?

- Вона... вона... червона...

- Бордова... так. І що?

- Але ж...

- Є якісь проблеми з кольором? Якщо ти боїшся чи вона тобі личитиме, не переживай. Твоя зовнішність ідеальна для неї. Та й розмір і зріст у нас схожі. Все буде добре...

- Я...

- Можливо хоча б приміряєш? А якщо не сподобається, то перевдягнешся у свою назад.

- Я... не знаю...

- Вирішувати тобі. Я не можу тебе змусити. Але на мою думку, вона страшенно личитиме тобі. Одна з найкращих моїх суконь. Але вирішуй швидко, бо нас можуть загубити.

Я бачила як в її голові відбуваються мислительні процеси, як там борються сумніви та бажання. І що їй попри все хотілося спробувати, але з якихось причин вона не наважувалася. ТОму я вирішила їй трошки допомогти.

- Думаю в цій сукні ти точно привернеш увагу принца..., - звісно я трошки лукавила. На жаль вся його увага була зараз прикута до мене. Але хто зна, можлива саме ця дівчина в гарній сукні могла б це змінити.

Жозефіна зашарілася від моїх слів. Опустила очі до землі... Але я все одно помітила легенький кивок голови. Більше ми не чекали ні секунди. Я взялася за неї серйозно, аби вона не встигла передумати. Швидко допомогла їй перевдягтися, нашвидкуруч поправила зачіску і поставила перед дзеркалом.

- Відривай очі...

Дівчина поглянула на себе в дзеркало й завмерла з відкритим ротом... Зараз вона виглядала зовсім по-іншому. Я сама здивувалася наскільки по-іншому... І хоч її попереднє вбрання було гарне, та воно робило її надто блідою і невиразною. А в цій бордовій сукні вона наче розквітла. Не вистачало тільки такої ж помади.

- Спробуєш яскравішу помаду? - Цього разу вирішила не тиснути. Але на диво вона знову кивнула.

- Так.

- Ну ось і все... Ти красуня.

- Дякую...,

- Нема за що. Але думаю нам вже час повертатися...

- Так.

- І маленька порада. Краще завжди мати на гоготові запасну сукню. Я звісно завжди рада поділитися, але хто зна, можливо наступного разу вона й мені знадобиться.

- Добре, я запам'ятаю.

Більше ми не говорили. А швиденько вирушили до бальної зали. А ледве зайшли, як майже одразу її запросив хтось на танець. Що правда це був не принц, та дівчина все одно була рада увазі. А потім як я бачила... і принц теж танцював з нею. Хоч тут я не була впевнена тому, що хотів, чи тому, що йому так сказали.

Більше нічого цікаво сьогодні не було: ні прогулянок, ні танців з принцами, ні навіть танців з кимось іншим. Чомусь всі чоловіки мене ніби уникали сьогодні. Дівчата теж не надто спішили зі мною спілкуватися. Так, я перекинулася з деким парою слів, але на цьому все й закінчилося. І свято, яке почалося для мене доволі цікаво... закінчилося... ніяк. 

Тому ледве можна було покинути це не надто привітне для мене свято, я так і зробила. Сама собі дивувалася... щоб я і майже перша пішла зі свята. А ще навіть не було дванадцятої. Та мені було про що подумати, тому я вирішила взяти перерву.

Любі читачі, в понеділок беру вихідний. Неділя у мене планується дуже активна)) на жаль не має часу підготувати розділ на понеділок. У вівторок все за графіком) Приємного читання, і якщо вам довподоби мої книги не забувайте підписуватися і радувати автора.