Розділ 10.1

Вирішила, що стояти зараз біля входу буде нерозумно. Принц Теодор вже ось-ось з'явиться, тому поспішила до свого столика. Як не дивно, але за ним сиділи усі мої компаньйонки на сьогоднішній вечір: Ізабелла, Клариса та Жозефіна. І остання виглядала занадто блідою для такого гарного вечора.

- Дівчата... як у вас справи? - Запитала як тільки підійшла і сіла за столик.

Клариса зиркнула на мене, і на її обличчі на секунду з'явилася незрозуміла мені посмішка, яку вона швидко  приховала за келихом вина. Від неї мені стало не по собі...

Жозефіна поглянула і перелякано опустила погляд, а от Ізабелла все-таки вирішила відповісти.

- Чудово... - І це її "чудово"...

"От як може бути стільки отрути в одному єдиному слові?"

- Прекрасно, - натягнула на обличчя фальшиву посмішку і вирішила зайнятися цікавішим питанням, ніж спробами налагодити хоч якісь відносини з цим холодним недружнім серпентарієм, а саме  - їжею.

От тільки мені не дали.

- І ви... леді Каміло... я теж бачу ЧУДОВО проводите час.

Натяк... в її словах точно був такий товстий натяк... І я прекрасно розуміла, що таки дала сьогодні привід ненавидіти мене ще більше. І перший танець з принцом Олівером забрала, і ще один танець з принцом Теодором... і навіть примудрилася з ним усамітнитися ненадовго. Але за що саме з цього списку Ізабелла була зла на мене я не знала, тому вирішила, що найкращим варіантом буде прикинутися ідіоткою.

- Так. Вечір прекрасний, - взяла в руку й запхнула в себе невеличке тістечко з великою кількістю крему. Не зовсім те, що я зараз хотіла, але це була теж частина плану.

І вона спрацювала. Ізабелла... та й інші явно переключилися з теми "як ця нахаба посміла" на тему "яка ж вона безкультурна". Не те щоб я не знала правил етикету... але іноді порушувати їх і ставити людей в глухий кут було дуже цікаво. От і зараз мої руки, та й лице явно постраждали від тістечка і виглядали... дещо неохайно, це якщо люб'язно...

- Пригощайтеся, - вирішила добити їх, - дуже смачно, - і це все ще з тістечком руках.

Першою не витримала Клариса.

Вона різко встала зі свого місця, поглянула на мене і вперше до мене заговорила.

- Ваша поведінка... вона... вона... НЕПРИПУСТИМА. - Ще раз кинула на мене суворий погляд і пішла геть.

За столом повисла тиша.

- Ви теж так вважаєте... леді?

Тепер й Ізабелла не витримала.

- Так! Ви поводитеся наче... наче... - Вона дуже намагалася стримуватися, але сьогодні це погано виходило. Хоча, я від неї очікувала більшої витримки. Як-не-як вона вже бачила себе майбутньою королевою.

- Хто? - Я припідняла одну брову очікуючи на її відповідь.

- Дикунка. Ви поводитеся як дикунка. Як ви взагалі опинилися на цьому відборі?

- Сама не знаю, - потисла я плечима, - І як сюди таку дикунку як мене запросили? - Запитала глузливо.

Вона підняла голову високо більше не бажаючи ні чути мене, ні бачити. Та я чомусь була впевнена, що так просто мені ця витівка не минеться. І я була права... Вона проходила біля столика і ніби ненароком перекинула склянку з червоним вином. Але навіть не збиралася вдавати, що про щось жалкує. Просто пішла геть. От тільки випадково чи ні, але розлите вино навіть близько не зачепило мене, проте дуже навіть зачепило Жозефіну.

Краплини розлитого вина бризнули їй на сукню, а невеличка калюжка вже готова була стекти зі столу на її сукню ніжно рожевого кольору.

- Вставай... швидше, - на щастя вона мене послухала і швиденько підвелася, аби сукня не постраждала ще більше.

- Що ж робити? - Вона дивилася на свою сукню з розпачем на обличчі.

- Є в що перевдягтися?

- Ні, - вона засмучено похитала головою.

- І з принцом ти ще не танцювала?

Вона знову похитала головою, а на очах з'явилися сльози. 

"Їй так сподобався принц? Ні, ні. Не про те зараз."

- Хм... ходімо в мене є ідея.

Спочатку я думала, що є якась можливість швидко вивести плями. Вони були зовсім невеликі і не надто впадали в очі... але... Я згадала, що червоне вино так просто не прибрати. Потім подумала, про те, що можна просто обмінятися сукнями. Я вже танцювала сьогодні з обома принцами, тому могла поступитися їй, але... і тут була проблема... Це було б дуже дивно якби Жозефіну побачили в моїй сукні... Тому залишався лише один варіант - віддати їй свою запасну сукню. Я завчасно попросила підготувати Емілі ще одну бальну сукню... як раз на подібний випадок. Варто буде порадити Жозефіні робити так само... може стати в пригоді.