Розділ 4.3

Так, мені не пощастило. Моєю сусідкою стала леді Еліана. Засмучена була не одна я. Маркіза теж дивилася на мене з сумішшю відрази та презирства. Одне я знала точно, сумувати мені не буде коли. В такої як Еліана завжди є капость в рукаві. 

А от леді Клариса виглядала задоволено. Ще б пак, їй єдиній дісталися окремі покої. І хоч вони знаходилися в самому кінці коридору і як я зрозуміла були значно менші за наші... та вони були окремі. Відверто, я навіть їй позаздрила. Хоча що там казати, зараз їй заздрили всі.

Леді Клариса та інші дівчата направилися до своїх кімнат, і ми з Еліаною збиралися наслідувати їх приклад. Я вже хотіла зайти в середину як маркіза вирішила зробити те саме. І от біда... в одні двері одночасно ми аж ніяк не могли пройти. І поступатися вона не збиралася...

"Та, будь ласка", - подумала я і закотила очі, а потім ввічливо посміхнулася і зробила крок назад пропускаючи дівчину в середину.

Цей переможний вираз на її обличчі потрібно було бачити. Наче вона виграла принца в лотерею, хоча всього лише зайшла перша в кімнату.

Ну й нехай. Мені від того гірше не буде. Хай тішить своє самолюбство. Я виросла в провінції і таке відношення до себе бачила не раз. Спочатку, звісно, мене це зачіпало, але познайомившись з Ебігейл і знайшовши в ній подругу, я почала ставитися до подібного зі здоровим рівнем байдужості.

Ледве маркіза зайшла в середину як я прошмигнула слідом. А там на нас уже чекала служниця.  Це була молода, висока дівчина, певно також віку як і ми.

- Пані Еліано, пані Каміло, я рада вітати вас у королівському палаці. Мене звати Емілія і я буду вам прислужувати весь час допоки ви тут гостюєте.

- Ти лише одна? - Одразу запитала Еліана. - Одна на нас двох?

- Так, пані. Розпорядником було виділено по одній служниці на покої. - Згадка про розпорядника змусила Еліану нахмуритися, та вона нічого не сказала. - Але не хвилюйтеся, я тут лише аби вам допомагати. Прибиранням будуть займатися інші дівчата, тому у мене вистачить часу на вас обох.

- Та невже? - Скептично запитала Еліана при цьому скорчивши гримасу.

- Дуже рада познайомитись, - врешті вирішила теж подати голос. От тільки дівчина нічого не встигла відповісти, оскільки від маркізи одразу пролунав наказ, який вона звісно не могла проігнорувати.

- Покажи мою спальню і розпакуй речі.

- Так... звісно, - Емілія дещо розгублено поглянула на мене, і сказала. - Пані Каміло ваша спальня ліворуч, - показала рукою. - а ванна - ось ці двері.

- Що? Одна ванна кімната?! - Еліана буквально прокричала це, виливаючи свій гнів на ні в чому не повинну служницю.

Емілія аж втиснула голову в плечі, настільки злякалася гучного писклявого крику маркізи.

- Так... пробачте...

Еліана дивилася на неї недобрим поглядом, але врешті фиркнула і сказала.

- Показуй кімнату.

Дівчині нічого не залишалося як підкоритися.

Ну що ж... а свою спальню я вирішила роздивитися самостійно. Невелика біда. Та й речі розкласти теж для мене не було проблемою. В нас завжди було мінімум слуг, тому таку просту справу як розкласти речі я не один раз робила сама.

В цілому покої мені сподобалися. Так, вони були розкішними. Про це говорили дорогі матеріали та якісні меблі... але разом з тим вони не були помпезні, в них не було надто багато непотрібних деталей як от розкішні багатошарові люстри, чи позолочені канделябри та підсвічники, чи величезні помпезні гобелени та картини. Все виглядало просто і лаконічно. Зі смаком.

Спальня кімната виявилася не надто велика, принаймні у мене вдома вона була дещо більша. А наскільки я знала у більш знатних сімей вони були і того більші. Та тут було все що потрібно: містка шафа, комод для дрібничок, зручне ліжко, і письмовий стіл. А окрім цього мене приємно здивував вихід на невеликий балкон з видом на королівський парк. Більше того там був маленький столик і стільчик для приємного проводження часу. В ту секунду як я його побачила я була певна, що не дивлячись на холодну погоду я обов'язково хоча б раз влаштую тут собі чаювання.

Перед тим як ми всі розійшлися по своїм кімнатам. Розпорядник наголосив, що сьогодні у нас відносно вільний день. Нам дають час пристосуватися до нових для нас умов. І пообідати так само як і повечеряти можна буде у своїх покоях, а для тих хто хоче познайомитися ближче з іншими учасницями доступна мала зала. Необхідно лише повідомити свою служницю. А також Гарольд наголосив, що в кожного в спальні знаходиться невелика брошура, яка описує суть та принципи цього відбору і радив нам з нею обов'язково ознайомитися. 

Історія лише на свому початку, і звісно важко зрозуміти якою саме буде книга в кінці. Але мені дуже хочеться знати вашу думку. Зараз, на початку, яке враження на вас справило знайомство з героями? Чи захотілося вам дізнатися а що ж буде далі? І можливо у вас навіть з'явилися якісь очікування від книги. Цікаво справдяться вони чи ні? Буду дуже вдячна кожному за відгук. З любов'ю, Вайлет Альвіно.