Глава 26. Весілля Фудзіни

Глава 26. Весілля Фудзіни

Після кількох келихів рожевого шампанського дівчата були веселі й розслаблені. Вони кружляли навколо ялинки з мішурою, танцювали й навіть підспівували новорічним пісням. Атмосфера була легкою й безтурботною.

Раптом у двері постукали. Наталія, відклавши бокал, усміхнулася:

— Ооо, мій Василь прийшов. Не пустуйте, дівчата…

Вона вийшла зустріти гостя, а в кімнаті залишилися подруги.

Фудзіна, трохи зніяковіла після свого невдалого жарту, присіла поруч із Анею.

— Ну як ти, Аню? Пробач, що пожартувала тією фразою. Я не подумала про твої почуття.

Аня стримала сльози, згадавши Степана, й тихо відповіла:

— Все добре. Я не виню тебе.

Віка, трохи підпила, вигукнула:

— Анечка, у тебе ще буде стільки миру без Степана! Він не вартий навіть твоєї ноги. Він підлець!

Фудзіна, щоб змінити тему, усміхнулася й сказала:

— Добре, давайте краще я розповім, яка в мене буде весільна церемонія. Ви ж мої дівчата, хочу, щоб ви все побачили.

Кристина здивовано запитала:

— Що? Випивка? Дівич-вечір?

Фудзіна засміялася:

— Вважайте, що сьогодні він і є. А на саму мою весілля ви всі прийдете. Аню, бери й Ліаночку, їй теж треба гарне платтячко.

Віка підняла келих і сказала з усмішкою:

— Фудзіна, ти така хороша, хоч і з жартами у тебе буває гостро. Але хай у тебе все вийде, і хай зустріч із батьками твого нареченого буде вдалою.

Аня, тримаючи доньку біля себе, усміхнулася:

— Ти заслуговуєш на щастя, Фудзіно.

Фудзіна стояла, зворушена словами подруг. Вона відчувала: навіть після шампанського їхня підтримка була щирою.

У п'ятницю, як і було домовлено, Фудзіна нарешті зустрілася з батьками свого нареченого Кімджі. Вона хвилювалася ще з ранку: кілька разів перевіряла зачіску, поправляла шовкове кімоно й тихо повторювала собі:

— Головне — не наламати дров…

Кімджі підтримав її, взявши за руку:

— Все буде добре. Вони добрі люди, просто хочуть знати, хто стане частиною нашої родини.

Коли вони увійшли до просторої вітальні, батьки Кімджі вже чекали. Батько — стриманий, у темному костюмі, мати — елегантна й усміхнена.

— Ласкаво просимо, Фудзіно, — сказала мати, простягаючи руки. — Ми раді знайомству.

Фудзіна низько вклонилася, як її вчили з дитинства, й відповіла:

— Для мене велика честь бути тут.

Розмова почалася з легких тем: про погоду, про святкові традиції. Але невдовзі перейшли до головного — весілля.

— Ми хочемо, щоб церемонія була гідною нашої родини, — сказав батько Кімджі. — Але водночас важливо, щоб вона відображала й твою культуру, Фудзіно.

Фудзіна з полегшенням усміхнулася:

— Це для мене дуже важливо. Я мріяла, щоб наші традиції поєдналися.

Мати Кімджі додала:

— Ми вже обговорили дату. Перед Новим роком — це символічно. Новий рік, нове життя.

Фудзіна кивнула, її очі світилися від радості.

— Я хочу, щоб мої подруги були поруч. Вони для мене як сестри.

— Звичайно, — відповів Кімджі. — Вони вже запрошені.

Розмова тривала кілька годин: обговорювали меню, музику, подарунки для гостей. Фудзіна кілька разів хвилювалася, але кожного разу Кімджі стискав її руку, і вона заспокоювалася.

Наприкінці зустрічі батьки Кімджі сказали:

— Ми бачимо, що ти щиро любиш нашого сина. Це головне. Все інше — лише деталі.

Фудзіна зітхнула з полегшенням. Вона знала: перший крок зроблено, і тепер весілля стане справжнім святом єдності двох родин.

Ранок нареченої

Суботній ранок почався зі світла й хвилювання. Фудзіна прокинулася ще до світанку. Її кімната була наповнена ароматом квітів — подруги принесли лілії та хризантеми, щоб створити атмосферу чистоти й гармонії.

Аня, Віка й Крістіна допомагали їй готуватися: поправляли шовкове кімоно кольору слонової кістки, прикрашене тонкою вишивкою журавлів — символом довгого життя й щастя. Аліна принесла набір прикрас для волосся, і разом вони створили ніжну зачіску з традиційними шпильками-канзаші.

Фудзіна хвилювалася й тихо сказала:

— Головне, не разочаруватися в ньому…

Аня обняла її й відповіла:

— Ти прекрасна. Сьогодні твій день, і він буде ідеальним.

Підготовка до церемонії

До полудня всі зібралися в готелі, де наречена зустрілася з батьками Кімджі. Вони привезли подарунки — традиційні сувої з побажаннями щастя й довголіття. Атмосфера була урочистою, але водночас теплою.

Подруги жартували, щоб розсіяти хвилювання, і навіть маленька Ліана, одягнена в святкове платтячко, сміялася й тягнулася до блискучих прикрас.

Церемонія в японському саду Києва

Коли сонце почало хилитися до вечора, усі вирушили до японського саду в Києві. Там уже чекали гості. Сад був прикрашений ліхтариками, червоними стрічками й квітами сакури, які символічно розквітли навіть узимку — штучні, але такі живі на вигляд.

Фудзіна й Кімджі пройшли під аркою з бамбуку, тримаючись за руки. Їх зустрів майстер церемонії, який провів ритуал єднання: наречені разом запалили свічку й випили з однієї чаші саке — символ спільної долі.

Подруги стояли поруч, тримаючи маленькі букети. Аня зворушено дивилася на Фудзіну й відчувала, що це свято стало не лише весіллям, а й моментом єдності всієї їхньої родини та дружби.

Завершення

Коли церемонія закінчилася, гості підняли келихи шампанського. Віка виголосила тост:

— За нове життя, за любов і за те, щоб ми завжди були разом!

Усі аплодували, а японський сад наповнився сміхом і музикою. Це було справжнє диво перед Новим роком — весілля, яке об’єднало серця й подарувало надію на щасливе майбутнє.