Глава 6. Спокуслива ніч

Глава 6. Спокуслива ніч

Аліна разом зі Степаном і Христиною побачили несподівану присутність Остапа. Вони й гадки не мали, що цей гість узагалі з’явиться. Остап представився як однокласник Ані. Степан потиснув йому руку, але без особливого задоволення — він здогадувався по його одержимому погляду, навіщо той приїхав. Через Аню. Та з іншого боку, чому Степан мав ревнувати? Адже в нього є наречена, з якою він готується до весілля.

Остап ще не здогадувався, хто Степан насправді. Аліна з радістю усміхнулася й сказала: — Ооо, Остапчику, рада тебе бачити! Ти ж до моєї сестрички Ані? Давно тебе не бачила.

— Так, вирішив провідати Аню. Ми з нею вчилися в одному класі, — відповів Остап.

Христина стояла й уважно спостерігала за цим каламбуром. Вона відчувала, що скоро щось станеться. По обличчю Степана було видно: він не щиро радіє весіллю з Аліною. Його погляд частіше зупинявся на Ані, а Аня, попри свій внутрішній протест, відповідала йому тим самим. Христина також помітила, що Остап налаштований бути поруч з Анею — Віка вже колись розповідала їй, як той переслідував Аню. Христина й Віка перехопилися поглядом і вирішили: треба пильнувати Остапа, бо в ньому є щось приховане.

Наталія ж радісно прийняла Остапа, вважаючи, що для Ані він буде кращим вибором. Але чи не була вона занадто сліпою, щоб не бачити, кому збирається віддати свою доньку — чоловікові з небезпечною одержимістю?

За столом усі спілкувалися. Аня сиділа поруч з Остапом, а навпроти — щаслива Аліна, яка розповідала про майбутнє весілля, тримаючи руку Степана. Аня й Степан дивилися одне на одного так, ніби навколо не було нікого. Христина й Віка слухали Аліну, але водночас спостерігали, як Остап хмуро сидів і чекав, коли всі наговоряться про весілля, щоб лишитися з Анею.

Надворі вже була ніч. Наталія сказала:

— Ооо, вже пізно. Пора по ліжках.

Усі розходилися, але Остап раптом схопив Аню за лікоть саме тоді, коли вона мила посуд, а інші прибирали зі столу. З ухмилкою він прошепотів:

— Аню, я за тобою скучив. Нарешті ти моя. Нікуди не дінешся.

Аня застигла від страху. Та саме в цей момент Віка стала на її захист. Вона спокійно й серйозно сказала:

— Остапе, її мама сказала, що вже час тобі йти додому.

Остап ще раз глянув на Аню й промовив:

— Ладно, піду. Побачимось, Аню.

Розчарований, він вийшов із дому. Аня мало не впала, глибоко дихаючи від страху. Віка допомогла їй піднятися. Аня глянула на подругу й сказала:

— Дякую тобі. Ти справжня подруга.

Віка, гладячи її по плечу, відповіла:

— Я не дозволю цьому ненормальному зіпсувати твоє життя. Ходімо, я тебе покладу відпочити.

Пізніше Віка разом із Христиною їхали на таксі. Між ними панувала тиша, аж поки Христина не заговорила:

— Так… цікаво сьогодні було.

— Що саме цікаво? — запитала Віка з усмішкою.

Христина глянула на сестру й сказала:

— Прямо трикутник. Степан одружується з Аліною, але дивиться на Аню з любов’ю. А цей Остап хоче завадити їм. Бідна та Барбі… шкода мені її. Може, хай Степан її кине?

Віка з обуренням відповіла:

— Що ти, сестро! Не втручайся, прошу. Ми тільки все зіпсуємо.

— А ми вже й так зіпсуємо Аліні, бо знаємо правду, — різко сказала Христина.

— Христина… прошу, не лізь, — твердо сказала Віка.

Христина, оглядаючи темну вулицю, зітхнула:

— Ладно, буде як буде. Але мені боляче від цієї несправедливості.

Віка тихо промовила:

— Один мій знайомий сказав: краще хай усе буде, як є, і жити своє життя.

Христина уважно подивилася на усмішку сестри й запитала:

— Ооо, а хто він?

Віка відповіла:

— Я розповім тобі, коли ми приїдемо додому й відкриємо лікер.

Новий день настав, і весільний настрій Аліни був у самому розпалі. Вона вже не могла дочекатися тієї миті, коли стане дружиною Степана. Щаслива, вона приміряла весільну сукню знову й знову перед своєю улюбленою сестрою Анею.

Їхня мати, Наталія, тим часом обговорювала меню на весілля:

— Треба замовити холодець, — сказала вона. Аліна погодилася з матір’ю, не заперечуючи.

Раптом, коли Аня випрямляла волосся, їй написав Остап: «Давай поговоримо, Аню. Я тебе люблю». Аліна помітила реакцію сестри й запитала:

— Сестро, знову цей бомж?

Аня скривила обличчя й тихо відповіла, відчуваючи страх:

— Так, він дістає мене…

Аліна рішуче сказала:

— Заблокуй його, Анечко. Він тебе більше не потурбує.

Аня так і зробила. Вона відчула вдячність Богові за те, що має таку сестру, яка завжди підтримає.

Потім Аліна почала розповідати Ані, як назве свій салон краси після весілля. Назва салону: «Перлина щастя» — так вона вирішила, адже хотіла дарувати красу й радість кожній жінці.

Аліна жартома взялася за волосся Ані, нанесла термозахисний крем і почала тренуватися, адже мріяла відкрити власний салон.

Та раптом у кімнату увірвався розлючений Степан:

— Аліно, я зустрів Ігоря. Він сказав, що ви спілкуєтесь!

Аліна застигла від страху. Аня глянула на сестру й вирішила прикрити її будь-що.

Аліна в захисній реакції відповіла:

— Ігор просто хоче все зіпсувати. Чому ти йому повірив?

Наталія Михайлівна з обуренням додала:

— Цього придурка я й на поріг не пущу!

Аліна заздалегідь видалила всі повідомлення від Ігоря й простягнула телефон Степану:

— Дивись, між нами нічого немає.

Степан переглянув — справді, усе було порожньо. Але він знову кинув погляд на Аню. Здавалося, він спеціально шукає привід напасти на Аліну, щоб розірвати весілля, та цього разу йому не вдалося.

Наталія підійшла й сказала:

— Степане, довіряй своїй нареченій. У сімейному житті потрібна довіра.

Пізніше Степан стояв похмурий, а Аліна поправляла його нову сорочку, яку сама купила. Вона ніжно сказала: