Розділ 28. Історична правда

– Ти ще занадто слабка, Саламандро, – спробував заперечити Фієр. – Краще лежи, відпочивай.

– Як ви, як ви взагалі посміти приховати від мене правду?! Чому одразу не сказали, що ви – мій родич? До чого ці розповіді про нібито архіви? Бібліотекарка теж наша родичка? – пирхала я, пропалюючи поглядом власну сімейку, про існування якої щойно дізналася. – А ти, бабусю, чому ти стільки років мовчала, га?

– Винен, визнаю, але я мав на то причини, – Фієр перевів на мене збентежений погляд. Так, я не належу до роду Саламандр, як ти знаєш, мій клан так само належить стихії вогню. Ми – Червоні дракони, близькі родичі Чорних драконів й давні друзі твоєї родини. І не лише друзі. Ми стали родичами, завдяки шлюбу твоєї бабусі Стефанії та мого дядька Ренарда. Цей     шлюб врятував Стефу та надав захист, який вона тоді потребувала.

– Люба, краще скажи як ти почуваєшся, – тихим голосом промовила бабуся та підійшла ближче. – Я так злякалася за тебе…

– Я чудово почуваюся, шкода, що не встигла втекти з цієї божевільні.

– Та що ти таке кажеш…

– Я навіть не встигла побути дрібною ящіркою! Нащо мене так швидко повернули?

– Взагалі-то не швидко, – проговорив Тайпан та вперше глянув на мене суворо. – Ти майже добу пролежала без свідомості в лікарні. Переверт стався безконтрольно як на ящірку, так й знову на людську іпостась, й все це занадто швидко. Твій організм не звик до таких перевантажень, тому й відключився. Це не дивно. Поруч з тобою був кращий лікар… та ми… – пояснив чоловік.

– О ні… – тільки зараз я усвідомила, що наговорила зайвого та вірогідно зробила боляче рідним людям. – Вибачте. Мені здалося… Все сталося так швидко. А ще я бачила Оріона. У тому самому лабіринті, де зустріла маму… – почала пояснювати я. Сльози градом хлинули з очей. Мене розривало від емоцій та болю…

– Дівчинко моя, – бабуся присіла на ліжко та міцно притиснула мене до своїх грудей. – Лише зараз настав час розповісти тобі правду. Раніше було не можна. Повір. Так було краще для тебе.

– А може я сама буду вирішувати що для мене краще?

– Ч-ш, – тобі не можна нервувати. Ти вже знаєш головне. Тобі відомий справжній ворог не лише нашого клану, а й всій Імперії. Анаконди тримають владу, вони мають великий вплив на суспільство, на міністерства, й навіть на родину імператорів, – вона перевела погляд на Тайпана, що тепер стояв під стінкою та схрестив руки дивився на нас.

– Чому це допустили? Невже не можна їх якось знищити? Хіба таке може бути, щоб Імператор не міг розв’язати таку проблему? – перевела погляд на Тайпана.

– Влада в Імперії вже давно належить Верховному Міністерству, який вже кілька століть очолюють Анаконди. Лише під час правління Саламандр вдалося це змінити. Оріон був мудрим правителем, він міг утримувати владу у своїх руках, не боявся приймати часто кардинальні рішення. За це його любив народ, а міністри…

– Ненавиділи? – здогадалася я.

– Він зміг побороти корупцію, зробив доступними податки, надав пільги на здобуття освіти… І загалом змінював імперію на краще. До речі, Емер його підтримував. І також прагнув змінити застарілі традиції.

Саме Чорний дракон став очільником Верховного Міністерства, яке мало підтримувати ідеї Імператора та виконувати його накази, під час правління Оріона. Вперше в історії Анаконди, стали лише заступниками. Їх не вдалося повністю відсунути, але й на рішення Оріона вже не могли вплинути. Остання надія повернути собі посаду в Ліара згоріла, коли він отримав відмову у шлюбі зі мною. Тоді все й змінилося. Він замовив вбивство імператора, але підставив при цьому Емера. В нашій імперії не рідкі були таки випадки, тож, коли Верховний Міністр, Емер, ставав новим Імператором, наші мешканці спочатку здіймали бунти та повстання. Ти ж розумієш, що Ліар зробив все так, як було вигідно йому. Він вийшов чистеньким з цієї справи, повернув собі посаду Верховного Міністра та почав тиск на Емера. По суті, ці тридцять років саме він керував імперією. Саме він віддав наказ, щоб рід Саламандр позбавили титулів, знайшов якісь справи мого батька, які типу скривдили наш рід, та швиденько підписав потрібний наказ. Корупція знову пролізла по всім рівням влади, а ціна на здобуття освіти злетіла до небес…

Саме тому багато наших рідних стали тікати звідси, шукати притулку у сусідніх імперіях та навіть на Землі… Ні, їх не вбивали. Просто зробили нестерпним життя в Імперії – переслідування, погрози – всяке було.

А я не змогла тоді втекти й все покинути, навіть коли втратила ще й матір. Я була достатньо дорослою та освіченою. Батько встиг дати мені всі потрібні знання, мене готували до керування імперією, бо сподівалися, що старих традицій вдасться позбутися. Я вмовила Емера залишити мене в Палаці. Я працювала з артефактами, робила досліди з магією вогню. І згодом зустріла Ренарда. Він був на службі в охороні Палацу. Ми одружилися, згодом народилася Сільва…

Емер дійсно ніколи не приходив до моєї вежі з того часу. Можливо, почувався винним у тому, що сталося? Я не знаю. Він загинув під час того перевороту, коли до влади прийшли Полози.