Розділ 8. Я не буду грати за цими правилами?!

Люція протягом наступної години теревенила про правила етикету та поведінки в Палаці під час трапези, про те як правильно вітати шановних террі. Я дізналася, що префікс «террі» використовують, щоб підкреслити шановне ставлення до особи без поділу на стать. І до чоловіків, і до жінок потрібно звертатися на ім’я, але обов’язково додавати «террі». І лише для близьких та друзів його можна опускати.

Люція наголосила на тому, що відсьогодні мені буде призначено помічницю, Айше, яка слідкуватиме за моїм гардеробом, зачіскою та іншими важливими речами. Місцеві дівчата з малечку навчаються цієї майстерності й вже років з п’ятнадцяти працюють у палаці служницями та фрейлінами.

– А що отримати вищу освіту ці дівчата не можуть? – запитала я.

– Чому ж. Можуть. Просто не всі хочуть, та й не всі можуть дозволити собі навчання в Академії. Воно коштує недешево. Та ти так не хвилюйся. У Палаці дуже цінують чужу працю, до дівчат ставляться з повагою та виплачують щедру винагороду. Крім того, вони мають безплатне житло й харчування на час контракту. Це гарна нагода накопичити гроші й згодом опанувати бажану професію, – Люція усміхнулася.

– А ви опанували? – блимнула на неї.

– Я не маю академічної освіти, – знизала плечима жінка. – Закінчила лише вищу школу. Цього достатньо, щоб навчати дівчат та керувати служницями. Я щаслива тут. Повір мені, – Люція знову посміхнулася.

Я лише плечима знизала. Така робота точно не для мене. Я б знудилася. Але, можливо, комусь то дійсно до вподоби.

– А ти? Де навчалася на Землі? Ти так завзято говориш про освіту… – Люція прискіпливо подивилася на мене.

– Я закінчила школу та вступила в університет. Щоправда, закінчити встигла лише перший курс з фінансів та бухгалтерського обліку. І сподіваюся повернутися через місяць-півтори, щоб продовжити навчання та отримати омріяний диплом.

– Молодець. Але боюсь, це буде неможливо зробити. Тобі доведеться залишитися тут щонайменше на пів року: відбір наречених триматиме до зимових свят.

– Ну, мене це не влаштовує, – обурилася я. – Ви ж щойно казали, що відбір триватиме два тижні...

– Це офіційна частина для журналістів та населення, а потім закрита частина відбору й зрештою оголошення Фаворитки.

– Тоді я прямо зараз відмовляюся брати участь. Де треба поставити підпис? Бабуся обіцяла, що я зможу повернутися додому, якщо щось мене не влаштує!

– Террі Саламандро, – Люція зітхнула. – Ви не можете покинути відбір ДО початку іспитів. Ви маєте пройти принаймні перший етап. Він почнеться вже завтра. Всі наречені мають пройти етап визначення та демонстрації своїх магічних сил.

– Чудово. Я нічого не знаю про свою силу, не вмію нею керувати й точно завалю цей ідіотський конкурс!

– Твої магічні сили перевірять завтра. І одразу почнеться навчання з придворними магами по активації та контролю магії. У Саламандр це зазвичай вогонь.

– Непогано, можна спалити неугодних… – спробувала пожартувати я, але Люція жарт не оцінила, нахмурила брови та проговорила:

– Використовувати магію для спричинення навмисної шкоди суворо заборонено, особливо адептам!

– А на ящірку хоч можна перетворитися? – кинула на неї благальний погляд.

– Шлях підготовки до обертання доволі складний та довгий, але з часом ти зможеш, звичайно. Тільки не сподівайся втекти. Все одно знайдуть по магічному сліду, – добила мене ця підступна жінка.

Але я все одно не втрачала надії втілити свій план. Нехай знайдуть, нехай покарають, аби тільки не брати участь у довбаному відборі!

– А вас тут всі змії та ящірки? – запитала я, розглядаючи герби, що були розміщені на стінах. Вони були різних кольорів, але на всіх них було зображено або змію, або ящірку.

– В основному так, – підтвердила мої здогадки Люція. – У Фаерії кожна родина має свій герб. Тут представлені лише імператорські. Через те, що у нас було багато внутрішніх та зовнішніх конфліктів на троні встигли побувати представники різних кланів. Саламандри колись були теж, до речі. Зараз на троні Клан Полозів, або їх ще називають рід Блакитного Змія. Наш імператор Борислав Тринадцятий, його син Тайпан Тринадцятий та Її Величність дружина імператора та мати Тайпана – Аделіна Тринадцята. Тринадцять – то порядкова цифра роду, який зараз на престолі.

– От пощастило з чортовою дюжиною зв’язатися, – пробурмотіла я.

– Що, вибач? Яка дюжина?

– Чортова, – повторила я. – Втім, не зважайте, то земні забобони, – махнула рукою я, сподіваючись, що принаймні чортів у цьому світі не існує.

– Не знаю, що ти маєш на увазі, Саламандро, але твій рід не так давно був при владі. Одинадцятим імператором Фаерії був твій прадід, дівчинко. Його звали Оріон.

– Як це? – ця інформація приголомшила мене. Я зрозуміла, що зовсім не знаю ані себе, ані своїх родичів. Хоча, окрім бабусі, я дійсно нікого не знала. І раніше мене не дивував факт відсутності дядь, тітоньок, племінників та кузенів, а зараз у мене виникло бажання дізнатися все, що стосується моєї справжньої родини!

– Бачу, що ти зацікавлена. Про все зможеш дізнатися поступово. Зараз час відпочити, Саламандро. Ходімо, я проведу тебе у твої кімнати. Корпус для дівчат-наречених знаходиться на південному плато.