Розділ 6. Перші враження

Кузьма дорогою розповів нам, що імперія Фаерія, й зокрема столиця Архард, займають гірське плато та кілька долин зі швидкими річками та прозорими озерами. Сама імперія невелика, а останні сімнадцять років тут керує Клан Полозів, магічна сила якого належить до стихії повітря.

 Також ми дізналися, що спадкоємець імператора Борислава Тринадцятого, той самий Тайпан, не проживає зараз в Резиденції, а проходить підготовку в столичній Академії Економіки та Магії, де навчають не лише правознавству, політології та економіці, а зокрема готують до оборони кордонів й контролю магічних сил.

– Як же він тоді проводитиме відбір? – здивувалася я.

– Цим займаються спеціально навчені террі. Не хвилюйтеся.

– Халепа, – знову вигукнула я, прикриваючи очі.

– Ярославо, будь чемною, – нагадала бабуся.

– Це не до мене, – відповіла я. – Я ні за що не буду виконувати чужі забаганки!

 – Перший раз бачу дівчину, яка не мріє стати нареченою нашого спадкоємця, – посміхнувся террі Ліон. Він впевнено кермував автівкою, що мчала вузькою звивистою гірською дорогою.

– Приємно бути першою, – знову пробурчала я.

– Та ви не хвилюйтеся так, люба террі. Силою ми нікого не тримаємо, – додав чоловік.

– Ага, тільки змусили прибути на дурнуваті відбіркові змагання.

– Ярославо, мені шкода, що вам не поясніли традицій Фаерії. Шкода, що ви не знайомі з історією власного роду, – він кинув обурливий погляд в бік бабусі. – Але…

– Я рятувала її від того, що відбувалося тут майже вісімнадцять років тому! В імперії стався переворот, ось-ось могла вибухнути магічна війна! Її життя було під загрозою! Тут панував хаос!

– Зараз все змінилося. Включаючи імператора. Полози перехопили владу у жорстоких Чорних Драконів. Шкода, що ви не цікавилися як справи в імперії всі ці роки…

– От зараз все й дізнаємося, – відрізала бабуся, схоже, їй ця розмова буда неприємна.

– Так, я дійсно нічого не знаю. Я й про існування цього світу дізналася лише місяць тому. І мені дуже цікаво дізнатися про місце, де я опинилася. Тим паче якщо я тут народилася, – подивилася я на чоловіка.

– Трохи терпіння. Я лише кур’єр, – знову усміхнувся террі Ліон. – В палаці будуть террі, які можуть відповісти на всі ваші питання.

Розмовляти далі мені не хотілося. Ані бабуся, ані Кузьма більше не докучали мені розповідями, і я втупилася у вікно, спостерігаючи за пагорбами та скелями, висота яких, здавалося, сягала небес.

Вежі палацу теж було добре видно здалеку, напівкруглі, прикрашені зірками, що виблискували від сонячних променів. Збудовані вони були з жовтого каменю, подекуди із блакитними візерунками у вигляді змії.

Палац виріс перед нами наче з-під землі, і я охнула від розмірів та розкоші.

Величезна будівля, а точніше цей комплекс за́мків химерного дизайну, із десятком веж та навісних галерей.

Ми зупинилися на під’їзній дорозі прямо перед входом у семиповерхову будівлю, де нас зустрічали гвардійці. Їхня форма теж була блакитною, а руках чоловіки тримали справжні мечі.

– Це і є Палац Імператора? – прошепотіла я

– Так, люба террі, – промовив террі Ліон. – Ласкаво просимо у Резиденцію Імператора Борислава Тринадцятого.

– Надзвичайно гарний і такий незвичний зáмок у вашого імператора. У нас так не будують… – рука сама собою потягнулася до кишені, я витягнула свій смартфон та вже хотіла зробити фото, як Кузьма промовив:

– Краще не треба. Тут невідомі такі технології.

– Так, Ярославо, технічний прогрес Фаерії ще не дійшов до мобільних пристроїв, – додав наш водій.

– Шкода. Я вже так звикла до цього девайсу, – зітхнула я та сховала телефон.

– Вважай, що в тебе канікули без інтернету. Корисно для здоров’я, – бабуся підморгнула мені та першою вийшла з авто. – Майже не змінився. Ну, привіт, любий мій палаце, – промовила вона та присівши нахилилася до землі й взяла до рук невелику грудку. – Як же я скучила за тобою, рідно земле!

– Ласкаво просимо додому, террі Стефаніє, – підскочив до неї один з гвардійців.

– Вітаємо у палаці, террі Ярославо! – промовив другий та відчинив для нас високі дерев’яні двері. – Проходьте у залу, ваш багаж доставлять до ваших кімнат найближчим часом.