6: Іноді, краще нічого не робити

Арія думала як перепросити перед нареченим.

- Агов, підійди сюди – сказала вона одній дівчині з прислуги – Що буде вдягати Рубі на зустріч з послами?

- Свою почесну мантію.

- Принеси мені її сюди. Подивлюся чи не потрібно її підлатати.

Жінка покірно виконала завдання. Вигляд мантії зовсім не припав до вподоби маркізі. Вона була вся чорна, без натяку на кольори. Спорядившись всіма можливими нитками й фарбами дівчина почала творити.

На ранок чарівник був шокований виглядом своєї мантії, що блищала від кількості блискіток і золотих ниток пришитих химерним чином.

- Хто це зробив? – кричав він на когось з прислуги.

- Господарка будинку сказала, що ваша мантія виглядає нудною і її потрібно прикрасити.

- Спалити! Хоча, ні. Залиш я вдягну її.

Арія заворожено спостерігала як білокурий хлопець збирався в дорогу. Ось, настає мить вдягати мантію. Золоті блискітки залишилися на руках прислуги, що вдягала хлопця. Мабуть, їх було забагато.

Десь під вечір повернувся чарівник.

- Як пройшла зустріч, Рубі? – з посмішкою спитала шатенка поїдаючи стейк.

- Я ж просив мене так не звати...

- А, також ти обіцяв поводитися зі мною гідно мого статусу. А, ти почав вчити мене незрозуміло чого.

- До вашого відому, дорога маркіза. Це обов’язки будь-якої заміжньої дами. Та, ви з ними не дуже вправляєтеся судячи з того, що ви зробили з моєю мантією.

- Вам не сподобалося?

- Мені, то сподобалося, а от послам, що боялися потиснуту мені руку через блискітки, думаю, не дуже.

- Я хотіла таким чином попросити вибачення.

- У вашому випадку, маркізо, радше взагалі нічого не робити.

Це було надто жорстко. Арія, просто, заплакала на місці й побігла до своєї кімнати. Тепер білокурому хлопцю доведеться просити вибачення.

Тим часом по королівству ширяться чутки про величезного вогняного дракона, що нищить владу королівства зсередини. Цікаво, що буде, якщо він натрапить на нашу маркізу?