5.2

Я входжу в кафе, думаючи про те, як мені впізнати відправника.

   І…

   Тут же завмираю, зробивши лише кілька кроків!

   Нікого впізнавати не треба! Мені назустріч піднімається дівчина.

   Точна копія мене! Як таке може бути взагалі?

   – Ви…

   - Я твоя сестра, Дана. Рідна. Мене звуть Хелен. Олена, на по вашому, але я росла в іншій країні.

   - Це ... Цього не може бути!

   – Може, як бачиш. Я сама тільки дізналась. Нещодавно. І одразу ж прилетіла, щоб з тобою зустрітися! На. Випий води. Я сама в шоці! Я хоч і знала, але як тебе побачила…

   Ми сідаємо за столик у глибині.

   Я перекидаю в себе повну склянку води, яку відразу наливає мені Хелен.

   – Наші батьки загинули, коли ми з тобою були зовсім крихтами. Я також про тебе нічого не пам'ятаю. Мене забрала родина друзів нашого тата. Майже одразу ж вони поїхали в іншу країну, і… Загалом, я тільки зараз дізналася, що їм нерідна.

   - Але як? Цього не може бути! Чому тоді вони забрали тебе одну? А я росла у дитячому будинку?

   - Не знаю. Там якісь труднощі були з удочерінням. А вони поспішали виїхати. І встигли вдочерити лише мене. Мабуть тому, що в мене була вроджена патологія. А ти народилася здоровою. Ми близнюки, Дан. У нас лише на десять хвилин різниця. Ти з'явилась першою. Це мій прийомний батько мені розповів. Я народилася із патологією. І тоді було легше удочерити хвору дитину. Якась програма лікування дітей за кордоном. Загалом якось так все вийшло.

   - І... Як тепер буде далі?

   Ох… Мені погано! Перед очима все розпливається!

   Це стрес, а ще й на тлі вагітності! До таких новин треба готувати!

   – І чому ти так дивно написала? Що мова про мого чоловіка?

   – А якби я сказала, що я твоя сестра? Ти зустрілася б зі мною? Повірила б?

   – Не знаю… Ох… Щось у мене в голові паморочиться!

   – А ти води випий. Я сама у шоці!

   Перекидаю в себе ще одну склянку води. Але легше не стає. Занадто сильний стрес, мабуть.

   - А далі…

   Наче крізь товщу води чую голос, майже як мій власний. Та й Хелен, якщо чесно, стає якоюсь розпливчастою.

   - Далі я займу твоє місце, дурненька. Стану Даною Арбатовою. Дружиною одного з найбагатших чоловіків у Європі! І сама. Теж стану мільярдеркою! Ти не знала? Наші батьки були казково багаті! Тільки за заповітом усе їхнє майно має перейти до тієї з нас, яка першою вийде заміж! Тож ти мені дуже удружила, сестричка. Хорошого чоловіка знайшла для мене!

   – Що… Що ти таке кажеш…

  Намагаюся сказати, але язик ледве повертається. Замість слів видаю якісь дивні нерозбірливі звуки.

   - Прощавай, сестричка. І так. Більше не з'являйся у нашому житті! Не надумай качати права і оббивати поріг нашого з чоловіком дому! Наші з тобою ДНК збігаються. Ти нічого не доведеш. Але ти до нашого порога й не дійдеш. Повір. У мене достатньо грошей найняти таку охорону, яка тебе й близько до нас не підпустить! Якщо тобі дороге життя, ти забудеш про Арбатова! Тримай. Це твої нові документи і… Моральні збитки. Гроші на нове життя! Скористайся шансом, якщо не хочеш, щоб тебе знайшли в якомусь підворітті. Без ознак життя, звісно. І пам'ятай мою доброту!

   – Що… Що за… марення…

   Але я тільки хриплю. Видаю якийсь булькаючий звук. А у вухах дзвенить неприємний сміх…

––––––––––––––

Як вам такий поворот, ммммм?

Дівчата! Сьогодні діє знижка на мій роман "СПАДКОЄМЕЦЬ ДЛЯ МІЛЬЯРДЕРА"!!! Не пропустіть!!!

Анотація до книги "Спадкоємець для мільярдера"

– Куди зібралася? Вирішила позбутися дитини?
Жорсткий голос начебто вдаряє під дих.
А я завмираю, врізавшись у сталеві груди чоловіка.
– Дайте пройти!
Лепечу повільно піднімаю очі.
І відчуваю, як підгинаються коліна, коли зустрічаюся з владним потемнілим поглядом отруйно-зелених очей.
- У тобі те, що належить мені! Моя дитина! І піти ти можеш лише зі мною!
– Але…
Голова паморочиться. Чорт! Як він дізнався? Як тут опинився?
– Змирись, Тетяно. Ти народиш цю дитину. А після можеш бути вільна!