3.1

Але все виявляється не так просто!

   Вранці я підстрибую на ліжку від наполегливого дзвінка у двері.

   Відразу ж перед очима постають картини вчорашнього моторошного викрадення!

   А раптом це знову ці амбали? Та вони зараз двері винесуть!

   Ну,  не потягне ж він мене прямо з ліжка в РАГс?

   Роздумую, навіть і не намагаючись причесатися і привести себе до ладу.

   Тільки бризкаю трохи води з крана в обличчя.

   Дзвінок стає все наполегливішим.

   Видивляюся у вікно, з жахом помічаючи там кілька величезних позашляховиків!

   І гадати не треба, звідки вони тут!

   У нашому дворику навіть найпростіша машина – рідкість. Район небагатий. Від слова зовсім!

   Чорт!

   Стискаю зуби, розуміючи, що від мене так просто не відстануть.

   Беру до рук телефон.

   Я одразу ж зателефоную до поліції, якщо вони не підуть!

   – Що ви роби…

   Так і завмираю з відкритим ротом, відчиняючи двері.

   Тому що…

   Ні, на мене не націлено дуло пістолета!

   Тут просто величезний букет розкішних троянд!

   Такий, що закриває весь отвір! Та він навіть у двері не влізе!

   – Ви помилились квартирою!

   Швидко випалюю, зачиняючи двері.

   Але не тут-то було!

   У отвір відразу впирається нога в ідеально начищених туфлях.

   – Олександр Демидович вам надіслав подарунок.

   Повідомляють мені таким голосом, яким, мабуть, повинні повідомляти про смертний вирок.

   - Дякую. Мені не потрібно від нього жодних подарунків.

   Знову намагаюся зачинити двері, але безуспішно!

   - Ви не зрозуміли. Від подарунків мого боса не відмовляються.

   Цей нереальний букет таки пролазить у стулку моїх дверей. Мені доводиться відійти убік. Ну, троянд, таки, шкода. А за ним тепер вимальовується ще один величезний амбал. Він теж, між іншим, ледве-ледве поміщається в мої двері.

   Для цього йому доводиться нахилитися та стиснутись. І це лише щоб пройти боком!

   – Що… Що вам від мене треба?

   Я відступаю. Мені знову стає моторошно!

   І навіть величезний нереально гарний букет не виправляє ситуацію!

   Цей громила заповнює собою всю мою квартиру!

   – Мені? Нічого. Я передаю вам комплімент від Олександра Арбатова! Насолоджуйтесь! Хорошого дня вам, Дано!

   Він гаркає так, що в мене починають тремтіти стіни. І дзвеніти посуд на полицях у шафці.

   Всовує мені в руки цей букет, який я утримую насилу. Та що там! Я мало не падаю, бо він тягне мене вниз своєю вагою!

   І… Іде.

   Добре хоч, не зірвавши двері з петель, випадково зачепивши плечем!

   – Оххххх…

   Я спускаюся на диван.

   Руки тремтять.

   Я вже встигла. Такого собі вигадувати, що все життя за секунди перед очима промайнуло!

   А тут… Троянди!

   Але яким способом!

   Цей мільярдер вочевидь ненормальний!

   Це він що? Тож вразити мене вирішив?

   Тільки от чого б?

   І тим більше після вчорашнього!

   Ось це вже було враження! У страшному сні не уявити!

   Зітхнувши, я все ж таки підводжуся з дивана. Розставляю шалено красиві троянди у вази та відра. Тепер моя квартира стає майже квітковим магазином!

   Ах, якби до такої краси ще й не долучався цей Арбатов із хворою головою!

________________

Дорогі друзі!!!

Сьогодні діє знижка на мій роман " СПАДКОЄМЕЦЬ ДЛЯ ДИКУНА"!!!

Також у нас сьогодні у романі "МОЯ НА СПІР" йде повним ходом марафончик!!!

НЕ ПРОПУСТІТЬ!!!

А хто ще не в курсі, то головний герой книги " МОЯ НА СПІР" виявиться сином головного героя " СПАДКОЄМЕЦЬ ДЛЯ ДИКУНА"!  Але тсссссс.... Це секрет!!!

Запрошую усіх вас!!!

Анотація до книги "Спадкоємець для Дикуна"

- Далеко думала втекти, красуня? Чорні очі пропалюють наскрізь. Серце завмирає, пропускаючи удар. Проводить по шиї, притискаючи жилку, що відчайдушно забилась. Мечусь поглядом у пошуках виходу, але з жахом розумію, що його немає. Алмаз? Подивимося, чи станеш ти алмазом у моїй особистій колекції! – Це… Це нечесно! Неправильно! Задихаюсь і тремчу під його руками. - Ти належиш мені. Повністю. Вже двічі. Жаль тільки, на тобі занадто багато одягу. Я вважав би за краще, щоб ти була тільки в одних подарункових стрічках. — Але ми це виправимо. Роздягайся!

Анотація до книги "Моя на спір"

Я покохала його так, як кохають раз і на все життя.
Я віддала йому все. Свої почуття. свою невинність.
Відмовилась від блискучого майбутнього. Від власної сім"ї!!!
Але... Для нього це була лише гра! Він просто був зі мною на спір!