Але все виявляється не так просто!
Вранці я підстрибую на ліжку від наполегливого дзвінка у двері.
Відразу ж перед очима постають картини вчорашнього моторошного викрадення!
А раптом це знову ці амбали? Та вони зараз двері винесуть!
Ну, не потягне ж він мене прямо з ліжка в РАГс?
Роздумую, навіть і не намагаючись причесатися і привести себе до ладу.
Тільки бризкаю трохи води з крана в обличчя.
Дзвінок стає все наполегливішим.
Видивляюся у вікно, з жахом помічаючи там кілька величезних позашляховиків!
І гадати не треба, звідки вони тут!
У нашому дворику навіть найпростіша машина – рідкість. Район небагатий. Від слова зовсім!
Чорт!
Стискаю зуби, розуміючи, що від мене так просто не відстануть.
Беру до рук телефон.
Я одразу ж зателефоную до поліції, якщо вони не підуть!
– Що ви роби…
Так і завмираю з відкритим ротом, відчиняючи двері.
Тому що…
Ні, на мене не націлено дуло пістолета!
Тут просто величезний букет розкішних троянд!
Такий, що закриває весь отвір! Та він навіть у двері не влізе!
– Ви помилились квартирою!
Швидко випалюю, зачиняючи двері.
Але не тут-то було!
У отвір відразу впирається нога в ідеально начищених туфлях.
– Олександр Демидович вам надіслав подарунок.
Повідомляють мені таким голосом, яким, мабуть, повинні повідомляти про смертний вирок.
- Дякую. Мені не потрібно від нього жодних подарунків.
Знову намагаюся зачинити двері, але безуспішно!
- Ви не зрозуміли. Від подарунків мого боса не відмовляються.
Цей нереальний букет таки пролазить у стулку моїх дверей. Мені доводиться відійти убік. Ну, троянд, таки, шкода. А за ним тепер вимальовується ще один величезний амбал. Він теж, між іншим, ледве-ледве поміщається в мої двері.
Для цього йому доводиться нахилитися та стиснутись. І це лише щоб пройти боком!
– Що… Що вам від мене треба?
Я відступаю. Мені знову стає моторошно!
І навіть величезний нереально гарний букет не виправляє ситуацію!
Цей громила заповнює собою всю мою квартиру!
– Мені? Нічого. Я передаю вам комплімент від Олександра Арбатова! Насолоджуйтесь! Хорошого дня вам, Дано!
Він гаркає так, що в мене починають тремтіти стіни. І дзвеніти посуд на полицях у шафці.
Всовує мені в руки цей букет, який я утримую насилу. Та що там! Я мало не падаю, бо він тягне мене вниз своєю вагою!
І… Іде.
Добре хоч, не зірвавши двері з петель, випадково зачепивши плечем!
– Оххххх…
Я спускаюся на диван.
Руки тремтять.
Я вже встигла. Такого собі вигадувати, що все життя за секунди перед очима промайнуло!
А тут… Троянди!
Але яким способом!
Цей мільярдер вочевидь ненормальний!
Це він що? Тож вразити мене вирішив?
Тільки от чого б?
І тим більше після вчорашнього!
Ось це вже було враження! У страшному сні не уявити!
Зітхнувши, я все ж таки підводжуся з дивана. Розставляю шалено красиві троянди у вази та відра. Тепер моя квартира стає майже квітковим магазином!
Ах, якби до такої краси ще й не долучався цей Арбатов із хворою головою!
________________
Дорогі друзі!!!
Сьогодні діє знижка на мій роман " СПАДКОЄМЕЦЬ ДЛЯ ДИКУНА"!!!
Також у нас сьогодні у романі "МОЯ НА СПІР" йде повним ходом марафончик!!!
НЕ ПРОПУСТІТЬ!!!
А хто ще не в курсі, то головний герой книги " МОЯ НА СПІР" виявиться сином головного героя " СПАДКОЄМЕЦЬ ДЛЯ ДИКУНА"! Але тсссссс.... Це секрет!!!
Запрошую усіх вас!!!
Анотація до книги "Спадкоємець для Дикуна"
- Далеко думала втекти, красуня? Чорні очі пропалюють наскрізь. Серце завмирає, пропускаючи удар. Проводить по шиї, притискаючи жилку, що відчайдушно забилась. Мечусь поглядом у пошуках виходу, але з жахом розумію, що його немає. Алмаз? Подивимося, чи станеш ти алмазом у моїй особистій колекції! – Це… Це нечесно! Неправильно! Задихаюсь і тремчу під його руками. - Ти належиш мені. Повністю. Вже двічі. Жаль тільки, на тобі занадто багато одягу. Я вважав би за краще, щоб ти була тільки в одних подарункових стрічках. — Але ми це виправимо. Роздягайся!
Анотація до книги "Моя на спір"
Я покохала його так, як кохають раз і на все життя.
Я віддала йому все. Свої почуття. свою невинність.
Відмовилась від блискучого майбутнього. Від власної сім"ї!!!
Але... Для нього це була лише гра! Він просто був зі мною на спір!