2.1

– Дід. У мене і справді кілька хвилин.

   Я сідаю в глибоке крісло навпроти.

   - Гаразд. Тоді до діла. Я хочу, щоб ти одружився.

   - Щооооо?

   - А що? Тобі вже тридцять три! Я внуків, між іншим, хочу, а ти і не чешешся.

   – Та тому, що мені не до того!

   Чорт. Я вибухаю. Серйозно? Він заради цього мене висмикнув?

   І головне. Ні. Він себе чує? Я. Я, я, я. Він хоче онуків! А нічого, що це насамперед мої діти? І до такого питання треба підходити серйозно!

   - Ти так зі своїм бізнесом зовсім заженешся. Помреш від старості, рахуючи своє бабло, а я один залишусь. Хочу, щоб ти одружився, Сашко. Прямо зараз.

   – Хоч каву попити встигну? Чи прямо у цю ж секунду?

   Помру я. Треба ж. А він тут один, розумієш, залишиться!

   Хоча… З таким характером він мене точно переживе! Запросто!

   – Та пий. Хто ж тобі не дає?

   Дід дзеркально іронічно здригає брову. Як у дзеркало дивлюсь. Старе та гидке дзеркало!

   Добре, що в мене характер зовсім інший! А то мені самому від себе втекти захотілося б, якби я в цьому схожий на діда!

   Хоча багато в чому… Ми схожі!

   - Чи ніхто не дає, тому й не одружений, га?

   – Діду!

   - Ну все. Все. Не гарячкуй. Ти молодець. Бізнесом як керуєш! Я просто захоплююся! Ось ти про нього думаєш, а я про тебе подумав! І наречена для тебе в мене навіть є!

  – Ого!

   Вже не витримую. Сміюся. Дід став свахою!

   – І хто там у нас? Медсестричка, яка тобі ноги розминає та уколи робить? Чи та молоденька красуня, яка тобі з орхідеями допомагає? Ммммм? Кого підібрав?

   - Ти на моїх дівчат не дивися! Я ще ого-го, між іншим! Хоч зараз у РАГС! Просто вибрати з них не можу! Та й мені вже можна й похуліганити! Без зобов'язань, так би мовити… А тобі… Для тебе є одна красуня! Онучка мого друга з юності. Дана Авдєєва. Я, правда, не бачив її ніколи... Хм... Але знаю, що вона в нього народилася! Тобі залишилося її тільки знайти та вмовити!

____________________