Наречена за примусом

1.1

Здається, ми їдемо цілу вічність.

   Я все ще намагаюся якось боротися, але це вже скоріше для того, щоб ці виродки не думали, що все так просто!

   - Де ми?

   Машина зупиняється.

   Мене виводять на повітря.

   Злегка погойдуюсь, але тримають мене міцно, поставивши на ноги.

   - Ти можеш? Просто? Мовчати?

   - Ну і задав нам бос роботку. Та його конкуренти і то так не брикаються, коли за ними приїжджаємо!

   - Йди вперед! Чи понести тебе?

   - Я сама.

   Бубоню через мішок.

   Мені вже страшно.

   Дико страшно, хоч я намагаюся триматися.

   Що це за звір такий, їхній бос, що вони так спокійно викрадають людей серед білого дня? Тим більше, що виявляється, я далеко не перша!

   Що зі мною буде, мамочки?

   Чи стане цей їхній жахливий бос розбиратися в помилці?

   Ну, явно викрали не ту!

   А можливо…

   Від цієї думки в мене холодіє всередині.

   Може, якби ту, то ще був би шанс.

   Ну, вони б отримали, що там хочуть і відпустили б…

   А коли він зрозуміє, що я зовсім не та?

   Чи залишать мене живою чи просто прикопають десь у лісі?

   Ой, мамочки…

______________

Дорогі друзі!!! Всі привіт, хто щойно до нас приєднався!!!

Вітаю у новій історії!!!

А хочете сьогодні ще одну продочку, мммммм???? Підсипайте автору ваші лайки для натхнення і все обов"язкого буде!!!

Люблю вас!

Ви -най кращі!!!

Завжди ВАША Кіра




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше